Дослідники з Університету Тюбінгена (Німеччина) поставили під сумнів усталену теорію про розвиток мисливської зброї в Європі. Вважалося, що перші сучасні люди у верхньому палеоліті (близько 40–35 тисяч років тому) користувалися лише списами для ближнього бою, а лук і стріли з’явилися значно пізніше — приблизно 12 тисяч років тому.
Однак нові експерименти свідчать, що технологія лука могла бути освоєна набагато раніше, повідомляє archaeology.org.
Експериментальні реконструкції
Команда під керівництвом Кейко Кітаґави створила точні копії давніх наконечників зі каменю, рогу та кістки. Вчені закріпили їх на древках і випробували як:
- стріли, випущені з лука;
- списи для ближнього бою;
- дротики, метальні за допомогою спеціальних пристроїв.
Після цього дослідники порівняли сліди зношення на експериментальних зразках із тими, що знайдені на археологічних пам’ятках. Результати показали дивовижну схожість, яка свідчить про використання різних видів зброї одночасно.
Складність мисливських стратегій
Це відкриття змінює наше уявлення про розвиток технологій. Замість лінійної еволюції — від списа до дротика, а потім до лука — ми бачимо складну систему, де різні інструменти співіснували. Давні люди могли обирати зброю залежно від середовища та типу здобичі.
Чому це важливо?
- Лук і стріли давали перевагу на відстані, дозволяючи уникати небезпечного контакту з великими тваринами.
- Спис залишався ефективним для ближнього бою.
- Метальні дротики забезпечували баланс між дальністю та силою удару.
Таким чином, мисливці верхнього палеоліту були не лише винахідливими, а й надзвичайно адаптивними.
Читайте також: На Івано-Франківщині знайшли стародавню підземну зброярню
Науковці наголошують, що реконструкція давніх технологій ускладнена тим, що більшість матеріалів — дерево, сухожилля, волокна — не збереглися. Тому експериментальна археологія стає ключем до розуміння минулого. Нові дані відкривають шлях до перегляду історії розвитку зброї та мисливських стратегій людства.
Залишити відповідь