Дослідники прагнуть розкрити походження ексцентричних теплих Юпітерів — загадкових екзопланет з витягнутими орбітами, що не мають аналогів у нашій Сонячній системі, пише Успіх in UA.
Ці гігантські газові планети, віддалені на тисячі світлових років, демонструють динаміку, яку існуючі планетарні моделі не можуть пояснити. Їхня присутність змушує астрономів переосмислювати принципи формування планет, повідомляє cikavosti.com.
«Мінливість екзопланет просто величезна», — зауважив астроном Муньос із Північно-Аризонського університету.
На відміну від гарячих Юпітерів, теплі Юпітери мають сильну орбітальну ексцентриситетність і при цьому майже ідеально вирівняні з екватором своїх зірок. Це суперечить очікуванням: вважається, що більш ексцентричні орбіти мають бути більш нахиленими. Однак зібрані за допомогою супутника TESS спостереження свідчать про зворотне.
Муньос спільно з Університетом Індіани запустив трирічний проект для моделювання формування ексцентричних теплих Юпітерів. Команда прагне з’ясувати, які механізми відповідають за їхню орбітальну поведінку, та чи могли подібні процеси відбуватись у нашій Сонячній системі. Одним з припущень є наявність невидимих компаньйонів-планет, що змінюють орбіту без зміни нахилу.
Інша гіпотеза — взаємодія з залишками газових туманностей, які формували планети. Також розглядається вплив зір-господарів, здатних через внутрішні гравітаційні хвилі «витягувати енергію з орбіт своїх планет», як зазначає Муньос. Цей механізм може пояснити вирівнювання орбіт без участі зовнішніх тіл.
«Ми не маємо моделі, яка б передбачала це з самого початку», — визнає дослідник. Тому команда використовує обчислювальні симуляції, математичне моделювання та креативні підходи, щоб розробити нові теорії. Вже наступного року він планує залучити аспіранта до активної участі в проєкті.
Читайте також: Вчені спрогнозували, коли Сонце знищить людство
Теплі Юпітери можуть виявитися не «аномаліями», а важливою підказкою про механізми, що формують планетні системи. Їхня вивчення дозволить точніше оцінити унікальність Сонячної системи у космічному масштабі.
«Ми хочемо зрозуміти, наскільки середньою є історія нашого формування», — підсумовує Муньос.
Залишити відповідь