Тисячі років тому жінки в північно-східній Африці використовували практичний і надійний спосіб транспортування вантажів і дітей — носили їх на голові за допомогою ременів, пише Успіх in UA.
Нещодавно виявлені у Судані останки показали, що ця практика існувала вже в бронзовому віці, що є найдавнішим відомим доказом такого способу перенесення вантажу на голові, повідомляє focus.ua.
Ці висновки зроблені на основі аналізу 30 осіб — 14 жінок і 16 чоловіків — похованих на кладовищі в Абу-Фатімі на території, що колись була королівством Куш. Одна жінка, якій на момент смерті було близько 50 років, мала найбільш виразні скелетні зміни, пов’язані з використанням ремінців.
Джаред Карбальо-Перес, біоархеолог з Автономного університету Барселони, назвав це “першим чітким доказом” використання такої технології жінками в бронзовому віці.
Абу-Фатіма, розташована приблизно за 10 кілометрів на північ від Керми, стародавньої столиці кушитів, надала унікальну можливість вивчити повсякденне життя в цей період. Сама столиця була важливим міським центром, де знаходилися ритуальні споруди, складські приміщення і різноманітні підприємства.
Дослідницька група, до якої входили Карбальо-Перес і співавтор Сара Шрейдер з Лейденського університету, помітила, що жіночі скелети з цього місця демонструють більший знос в області голови та шиї, ніж чоловічі, що, ймовірно, викликано постійним використанням ременів для голови протягом тривалого часу.
Ці ознаки напруження, особливо в шийних хребцях і черепі, свідчать про те, що ремені використовувалися для перенесення навантаження зі спини на лоб.
На підтримку своєї інтерпретації команда також вивчила єгипетські твори мистецтва тієї ж епохи, на яких зображені нубійські жінки зі схожими методами носіння. Сцени з фіванських гробниць часів 18-ї династії зображують жінок, які використовують налобні ремені для перенесення дітей і кошиків, що узгоджується зі знахідками археологів.
Читайте також: У Великобританії знайшли 2000-річні казани, колісниці та списи
Серед останків одна жінка виділялася не лише ознаками використання ременів, але й розкішними предметами, похованими разом з нею, зокрема шкіряною подушкою та віялом зі страусового пір’я. Її точна роль у суспільстві залишається нез’ясованою, а ізотопний аналіз показує, що вона могла походити з півночі. Її випадок натякає на те, що навіть високопоставлені особи були залучені до фізично складних завдань.
Хоча технологія може здаватися простою, використання ременів продовжується в деяких сільських районах Африки, Азії та Латинської Америки і сьогодні. Тяглість цього методу свідчить про його ефективність і глибоке коріння в історії людства. Розуміння того, як жили ці жінки, дає рідкісний погляд на повсякденну працю та соціальні структури стародавньої Нубії.
Залишити відповідь