Перші домашні коти прибули до Китаю з території сучасного Казахстану лише у 706-883 роках нашої ери, пише Успіх in UA.
До цього роль домашніх котів виконували бенгальські коти, сучасні нащадки яких надають перевагу униканню людських поселень. Науковці зазначають, що протягом якогось часу домашні та бенгальські коти в Китаї співіснували на одній території, але пішли різними шляхами у своїй взаємодії з людьми
Генетичний аналіз кісток котячих з китайських поселень різного періоду показав, що бенгальські коти (Prionailurus bengalensis) почали поселятися поруч із людьми ще 5400 років тому, а востаннє робили це у 150 році нашої ери, повідомляє nauka.
Перші ж рештки домашніх котів (Felis catus), які з’явилися близько 1200 років тому, виявилися генетично подібними до тогочасних особин із Казахстану. Через це науковці припускають, що їх доставляли Великим шовковим шляхом, яким товари з Китаю через Центральну Азію потрапляли до Європи.
Генетичний аналіз показав, що найдавніший домашній кіт у Китаї був самцем без серйозних проблем зі здоров’ям. Він мав повністю або частково біле хутро, що підтверджується й зображеннями котів того часу. Імовірно, внаслідок завезення саме котів із білим хутром у сучасній Східній Азії спостерігають більшу кількість таких котів, ніж будь-де у світі.
Що цікаво, на відміну від інших регіонів світу, в геномах давніх домашніх котів із Китаю не виявили генів диких котів, тобто вони не схрещувалися між собою. Науковці пов’язують це з тим, що дикі та перші завезені домашні коти населяли різні регіони Китаю, тож не могли перетинатися між собою.
Читайте також: Науковці визначили місце одомашнення овець 12 тисяч років тому
Подальші дослідження допоможуть краще зрозуміти поширення домашніх котів у Китаї та те, чому зникнення бенгальських котів з побуту китайців відбулося за декілька століть до появи домашніх котів.
Залишити відповідь