Десятки років загальноприйнята теорія геології стверджувала, що континенти формуються й рухаються виключно завдяки тектоніці плит — величезним блокам земної кори, які повільно рухаються на в’язкому шарі верхньої мантії, пише Успіх in UA.
Але останні дослідження все частіше ставлять під сумнів виключну роль цього механізму. Нові геофізичні дані й моделі свідчать про те, що один з ключових рушіїв формування континентів може ховатися набагато глибше — у глибині планети, в так званих мантійних плюмах, повідомляє newsyou.info.
Мантійні плюми — це вертикальні потоки надгарячої речовини, які піднімаються з глибоких шарів мантії до поверхні Землі. Уявіть собі киплячу воду: гарячі бульбашки піднімаються вгору й розривають поверхню. Щось подібне відбувається і в надрах планети — тільки замість води це розпечене каміння, яке підіймається з глибини майже 2900 км. Коли плюм досягає верхніх шарів мантії або кори, він може створити вулканічну активність, розшарування земної кори та навіть спричинити утворення нових материків.
Згідно з новими дослідженнями, зокрема проведеними групами вчених із США, Австралії та Китаю, перші континенти могли формуватися не через стискання плит у зонах субдукції, а через накопичення магматичних шарів, спричинених мантійними плюмами. Це означає, що континенти “ростуть” знизу вгору — з часом шари магми охолоджуються, утворюючи стійкі ділянки кори, які поступово стають континентальними платформами.
У приклад можна навести найстаріші ділянки земної кори — кратони, що збереглися у стабільному стані протягом мільярдів років. Вчені виявили сліди термічного впливу знизу, які відповідають активності глибоких плюмів, а не тектонічних зіткнень зверху.
Одним з найбільш переконливих прикладів сьогодні є Африканський суперконтинент. Сучасні геофізичні спостереження, зокрема сейсмічні томографії, демонструють, що під Східною Африкою існує потужний мантійний плюм, який буквально піднімає регіон знизу. Цей підйом призводить до утворення Східноафриканської рифтової долини — місця, де в майбутньому може виникнути новий океан, а материк розколеться надвоє.
Визнання ролі мантійних плюмів у формуванні континентів не скасовує тектоніку плит, але змінює наше розуміння її взаємодії з глибшими геологічними процесами. Це означає, що поверхнева динаміка плит — лише частина глобальної картини. Під ними діють ще потужніші сили, які визначають розміщення континентів, вулканічні пояси та навіть впливають на довготривалі кліматичні цикли через викиди газів з мантії.
Читайте також: На Гаваях виявили вулкани, які вивергають золото
Розуміння того, що мантійні плюми відіграють важливу роль у створенні континентів, відкриває нові горизонти у вивченні історії Землі, планетарної геології та еволюції атмосфери. Крім того, це дає змогу краще передбачати вулканічну активність, землетруси та інші геодинамічні процеси, які напряму впливають на життя мільйонів людей.
Континенти — це не лише результат руху плит, а й наслідок глибокої динаміки мантії, де мантійні плюми відіграють роль «архітекторів» поверхні Землі. Цей погляд докорінно змінює те, як ми розуміємо формування планети, і вказує на ще глибший рівень взаємозв’язків у надрах нашої динамічної Землі.
Залишити відповідь