Науковці з’ясували, чи часто лицарям епохи Середньовіччя вдавалося прийняти душ при тому, що вони майже весь час перебували в обладунках, пише Успіх in UA.
Обладунки лицарі не вдягали на голе тіло – під ними вони носили піддоспішний одяг, який іноді складався з кількох шарів. Наприклад, це могла бути стьобана куртка, набита тирсою або обрізками тканини. Піддоспішний одяг пом’якшував удари і захищав тіло від жорстких металевих пластин. До цього одягу вже за допомогою ременів і шнурків кріпилися складові елементи латного костюма, повідомляє unian.ua.
Іноді також поверх піддоспішника лицар одягав кольчугу – гнучку броню з тисяч переплетених металевих кілець. У більш ранні часи кольчуга була основним обладунком, а пізніше стала додатковим захистом від розрізів і прострілів на стиках лат. Були також м’які підкладки в шоломі та наручах, набедренниках та наголінниках.
Якщо говорити про те, як часто лицарі приймали душ, то в Середньовіччі з цим дійсно були проблеми. Вода, звісно, була, але мило було дорогим, та й умови, як такі, можна було знайти не завжди. Але стверджувати, що люди, а особливо знать, не милися роками – це неправильно.
Читайте також: У Польщі знайшли унікальну гробницю середньовічного лицаря
Лицарі намагалися стежити за собою настільки, наскільки їм дозволяли обставини. Вони могли бути брудними одразу після битви, але після неї чи тривалих походів обтиралися вологими ганчірками, купалися в річках, приймали примітивні ванни.
Було, звісно, й таке, коли лицарі добровільно обмежували себе: у XIV-XV століттях популярним було давати обітниці – приміром, не голитися, не пити вина, не митися або не знімати броню, поки не виконаєш клятву. Але вважати, що всі середньовічні воїни ходили брудними – це помилка, оскільки більшість із них стежила за собою.
Залишити відповідь