Науковці вперше докладно дослідили м’які тканини плезіозавра, що дозволило з’ясувати досі невідомі особливості будови тіла цих древніх морських рептилій, пише Успіх in UA.
Дослідження показало, що тіло плезіозавра було вкрите комбінацією гладкої шкіри та луски, що значно відрізняється від попередніх уявлень про цих істот.
Об’єктом дослідження стала унікальна скам’янілість довгошийого плезіозавра віком 183 мільйони років. Зразок, відомий під лабораторним кодом MH7, має довжину 4,5 метра та був виявлений 1940 року в кар’єрі біля німецького міста Хольцмаден. Під час Другої світової війни скам’янілість переховували в музейному саду. Згодом її помістили до сховища, де вона перебувала 75 років. До наукового вивчення зразок підготували лише 2020 року, повідомляє sat.net.
Дослідницька група під керівництвом Мігеля Маркса з Лундського університету у Швеції отримала змогу дослідити три зразки скам’янілості, у яких завдяки особливим хімічним умовам древнього океану збереглися м’які тканини. Науковці підготували тонкі зрізи скам’янілостей та обробили їх для розчинення мінералізації. Якість збереження виявилася настільки високою, що під мікроскопом можна було розгледіти навіть ядра клітин шкіри.
«Це перше глибоке дослідження скам’янілих м’яких тканин плезіозавра в історії палеонтології», – наголосив Маркс у розмові з журналістами.
Особливе здивування викликав факт наявності в рептилії як ділянок із гладкою шкірою, так і зон, укритих лускою. За словами керівника дослідження, виявлений плезіозавр мав особливості як сучасної зеленої морської черепахи з її лускатим покривом, так і шкірястої черепахи.
«Я очікував, що цей плезіозавр буде позбавлений луски, як сучасні йому іхтіозаври», – зізнався Маркс.
Науковці припускають, що така будова тіла мала важливе функціональне значення. Луска на плавниках могла надавати їм більшої жорсткості, що було корисним як під час плавання, так і під час пересування морським дном у пошуках їжі. Водночас гладка шкіра на решті тіла, ймовірно, зменшувала опір під час плавання.
Читайте також: Вчені з’ясували, як найбільша рептилія на Землі навчилася літати
«Хоча про зовнішній вигляд довгошиїх плезіозаврів все ще залишається багато запитань, завдяки цій знахідці ми суттєво поглибили наше розуміння анатомії цих дивовижних створінь», – підсумував Маркс.
У світі знайшли щонайменше вісім інших скам’янілостей плезіозаврів зі збереженими м’якими тканинами. Проте їх не досліджували через історичну цінність музейних експонатів та потребу застосування руйнівних методів аналізу.
Залишити відповідь