Золота кельтська прикраса, знайдена у Португалії, виявилася джерелом інформації про кельтський календарний цикл, пише Успіх in UA.
Раніше вважалося, що це просто прикраса, проте орнамент зацікавив дослідників, які виявили зв’язки з літочисленням кельтів, повідомляє focus.ua.
Нещодавнє дослідження золотого артефакту, відомого як лунула зі скарбу Чао-де-Ламас у Португалії, дало нове розуміння того, як стародавні кельти вимірювали час. На думку вчених, цей артефакт може містити інформацію про синхронізацію місячного і сонячного циклів у кельтському календарі.
Лунула, яку раніше вважали декоративним об’єктом і знайшли в Чао-де-Ламас (Міранда-ду-Корво, Коїмбра), тепер, як вважають, мала функціональне призначення.
Професор Роберто Матесанс Гаскон з Університету Вальядоліда, припускає, що вона представляє 114-річний календарний цикл, який відповідає шести метонічним циклам, кожен з яких триває 19 років. Ця система відома стародавнім астрономам як спосіб узгодження місячного і сонячного літочислення.
Календар Коліньї, епіграфічне джерело з Франції II століття, надає цінний контекст для розуміння кельтського хронометражу. Він ділить час на п’ятирічні цикли, що складаються з 62 місяців по 1835 днів. Однак зв’язок між цими циклами та сонячним роком вже давно є предметом дискусій.
Дослідження Матесанса пов’язує цю давню систему з орнаментом лунули, припускаючи, що її кругові мотиви представляють спосіб коригування сонячного року шляхом вилучення 53 днів кожні 114 років. Ця фігура також з’являється в ірландських літературних традиціях, натякаючи на ширший кельтський підхід до коригування календаря.
Дизайн лунули складається з концентричних кіл і дрібніших крапкових мотивів, розділених на п’ять частин. Матесанс інтерпретує ці візерунки як такі, що відповідають п’ятирічним циклам кельтського календаря. Дослідження припускає, що, структуруючи час у такий спосіб, кельти підтримували синхронізацію з сезонними змінами.
Згадки про подібне 53-денне коригування з’являються в середньовічному ірландському тексті “Baile in Scáil”, де друїди відкладають оголошення імені правителя на такий самий термін. Цей зв’язок підвищує ймовірність того, що усні традиції зберегли елементи давньої системи літочислення навіть після того, як римський вплив поширився на весь регіон.
Читайте також: Науковці розкрили таємницю 819-денного календаря мая
Ці знахідки спонукають до переоцінки того, як кельти інтегрували математичні та астрономічні поняття у свої мистецькі твори. Лунула може бути не поодиноким прикладом; інші артефакти, такі як чаші з Акстрокії та шолом Лейро з Піренейського півострова, вказують на можливі календарні функції.
Аналогічно, в Центральній Європі золоті капелюхи з Шифферштадту інтерпретуються як інструменти для вимірювання часу. Ці паралелі підтверджують ідею про те, що ранні європейські цивілізації розробили складні методи відстеження часу, закладені в їхніх артефактах і міфології.
Залишити відповідь