Заява про 60 відсотків спільної ДНК з бананами, яка “всім відома”, насправді має певну наукову основу: згідно з програмою, проведеною Національним інститутом дослідження геному людини у 2013 році, дійсно існує значне перекриття певного генетичного матеріалу між людьми та бананами, пише Успіх in UA.
Однак, на цьому точність твердження закінчується. Майже кожна інша деталь у реченні “люди мають 60 відсотків спільної ДНК з бананами” технічно невірна – здебільшого тому, що це не 60 відсотків, і це не ДНК, повідомляє t4.com.ua.
Як пояснив Майк Френсіс, біоінформатик Центру даних та обчислювальних наук у справах ветеранів у Бостоні, ми маємо близько 50 відсотків спільних генів з бананами, а не ДНК. І навіть це “виявляється лише близько 1 відсотка нашої ДНК”. Набагато точніше було б стверджувати, що ми маємо спільну з бананом частку генних продуктів – тобто різні молекули білка або РНК, що виникають внаслідок “увімкнення” генів. Проте, навіть це є спрощенням.
Повертаючись до проєкту 2013 року, спочатку він задумувався для виставки в Смітсонівському музеї природної історії, але результати були використані у відео, де зазначалося, що геном людини “на 41 відсоток схожий” на геном банана. Що це насправді означає? Щоб порівняти геноми, вчені спочатку каталогізували гени банана, а потім і людські гени, передбачаючи, які генні продукти утворяться. Після збору цих двох наборів даних, їх порівняли за допомогою комп’ютера. Загалом було проведено понад 4 мільйони порівнянь, в яких програма порівнювала схожість послідовностей генів банана з кожним геном людини.
Було виявлено близько 7000 “збігів” – тобто генів бананів, які мали приблизний еквівалент у геномі людини. Це еквівалентно приблизно 60 відсоткам генів одного виду, які мали впізнаваний “збіг” в іншому. Але важливо підкреслити, що ці “збіги” не були ідентичними. Лоуренс Броді, генетик NIH, який керував проєктом, пояснив, що “середня подібність між білками” становила “близько 40 відсотків”. Отже, замість того, щоб 60 відсотків нашої ДНК були спільними з бананом, ми маємо лише 60 відсотків з 2 відсотків нашої ДНК, які схожі на 40 відсотків. Звісно, це вже не так вражає, як початкове твердження, але, дивлячись на численні очевидні відмінності між нами та бананами, ця статистика все ще може здаватися дивовижною.
Чому ж так відбувається? Є причина, чому цей “факт” так довго не зникає. 60 відсотків генетичного складу? Це дійсно вражає! Але ось у чому річ: правдиве твердження не тільки набагато менш вражаюче, але й не таке вже й суперечливе. Проста аналогія, яку навів Броді, може полягати в уявленні будівництва будинку. ДНК – це креслення будинку, а ДНК певних видів – креслення певних стилів будинків. Хоча будинки в стилі ранчо та таунхауси дуже різні за виглядом та деталями, у них є багато спільного на базовому рівні – наприклад, ванна кімната чи спальня.
“Якщо подумати про те, чим ми живемо, і що робить банан, то багато речей ми робимо однаково, наприклад, споживаємо кисень,” — сказав Броді.
Те саме стосується і цих генних продуктів. Люди та банани на перший погляд здаються дуже різними, але на базовому, фундаментальному рівні ми не такі вже й відмінні.
“Багато з цих генів є фундаментальними для життя.” І в певному сенсі це не дивно, адже “все життя, яке існує на Землі, еволюціонувало з однієї клітини, яка виникла близько 1,6 мільярда років тому, – зазначив Френсіс. – У певному сенсі ми всі родичі!”
Отже, хоча ми можемо бути більш спорідненими з бананами, ніж можна було б припустити, ми також не є копіями цього фрукта.
“У нашому геномі є багато, багато генів, які не мають впізнаваного аналога в геномі банана,- зазначив Броді. – І навпаки”.
Читайте також: Вчені заявили про загрозу зникнення бананів
Справді, якщо відокремити факти від вигадки, то найцікавіше в цій дрібниці не те, скільки ДНК у нас спільної з фруктом, а те, наскільки вражає те, що ми взагалі можемо це з’ясувати.
“Примітно те, що, незважаючи на велику відстань між нами в еволюційному часі, ми все ще можемо знайти спільну ознаку в геномі спільного предка, – сказав Броді. – Вони збереглися, тому що геном організму, який жив мільярди років тому, містив гени, які допомагали клітинам жити та розмножуватися. Ці ж гени збереглися в нас і рослинах.”
Залишити відповідь