У мистецтві іноді трапляються справжні загадки, саме так сталося з картиною австрійського художника Фердинанда Георга Вальдмюллера «Очікувана» (The Expected One), написаною приблизно в 1860-х роках, пише Успіх in UA.
На перший погляд — звичайна романтична сцена: юна дівчина йде сільською стежкою, заглиблена в предмет у руках, а неподалік чоловік з квіткою в очікуванні. Та ця картина викликала хвилю ажіотажу в інтернеті. Причина — дівчина виглядає так, ніби тримає в руках… смартфон, повідомляє t4.com.ua.
Коли картина з’явилася в онлайн-просторі, користувачі соціальних мереж миттєво припустили: це або жарт художника, або доказ подорожі в часі. Найпопулярніші коментарі говорили, що дівчина «залипає в iPhone», «гортала стрічку Instagram» або навіть «ігнорувала залицяльника, переглядаючи Tinder».
Сюжет став вірусним ще у 2017 році, коли картину представили в Мюнхенському музеї Neue Pinakothek. Втім, нова хвиля зацікавлення спалахнула знову у 2025-му, і «гаджет» у руках дівчини продовжує викликати дискусії.
Однак усе виявилося значно прозаїчнішим. Представники галереї пояснили: дівчина тримає в руках не смартфон, а гімналь — молитовник або книгу духовних пісень. В епоху Вальдмюллера це був звичний аксесуар для побожної молодої жінки. Її зосередженість — це не технологічна залежність, а релігійне натхнення.
Вперше звернув увагу на паралель із сучасністю Пітер Рассел: «Найбільше мене вразило, як зміна технологій трансформувала наше сприйняття мистецтва. У 1860-х роках кожен розпізнав би в руках дівчини молитовник. А сьогодні практично ніхто не сумнівається, що це смартфон».
Читайте також: Вчені з’ясували, що надихнуло Ван Гога на створення знаменитої картини “Зоряна ніч”
Цей феномен — яскравий приклад того, як культурний контекст впливає на наше сприйняття. Картина стала своєрідним дзеркалом суспільства: те, що вчора було нормою, сьогодні може здатися футуристичним.
Фахівці та історики мистецтва сходяться на думці: ідея про подорож у часі — радше кумедна інтерпретація, ніж реальна теорія. Однак такий інтерес до мистецтва лише підтверджує: старі шедеври можуть дивувати навіть у цифрову епоху.
Залишити відповідь