Образ вікінгів як лютих, немитих воїнів у рогатих шоломах переважно сформувався під впливом європейського мистецтва та літератури XIX століття, пише Успіх in UA.
Протягом десятиліть такі хибні уявлення затіняли справжню історію скандинавських мореплавців, наповнюючи їхню спадщину міфами, що не витримують історичної перевірки.
Німецький художник Карл Еміль Доплер відіграв ключову роль у поширенні хибного уявлення про те, що вікінги носили шоломи, прикрашені крилами чи рогами. Наприкінці 1800-х років він розробив костюми для оперного циклу Ріхарда Вагнера “Перстень Нібелунгів”, в яких зображені міфологічні германські фігури з крилатими головними уборами.
Хоча опери Вагнера зосереджені на богах, таких як Вотан (Одін), дизайн костюмів мимоволі сформував уявлення людей про вікінгів. Насправді жодного шолома вікінгів з рогами ніколи не було знайдено. Міф, можливо, був підкріплений знахідкою 1942 року в Данії церемоніальних рогатих шоломів, які датуються приблизно 900 роком до н. е. — задовго до епохи вікінгів, повідомляє focus.
Ще одна моторошна історія, яку часто пов’язують з вікінгами, — це страта “кривавого орла”, коли людині розрізали спину і витягували легені, щоб вони нагадували крила. Це покарання згадується в кількох скандинавських сагах, але вчені підозрюють, що ці розповіді були перебільшені або вигадані.
Археологічних доказів такої практики не існує, що змушує більшість істориків відкидати її як легенду, а не факт. Проте, ця ідея прижилася, з’явившись на сучасному телебаченні та зміцнивши стереотип про вікінгів як особливо жорстоких.
Хоча деякі вікінги, безумовно, займалися набігами, вони також були вправними торговцями і дослідниками. Монети з ісламського світу та артефакти з таких місць, як Візантія, були знайдені в поселеннях вікінгів, що вказує на широку торгівельну мережу.
Одне з найбільш вражаючих відкриттів — поселення вікінгів у Л’Анс-о-Медоуз у Ньюфаундленді, Канада, яке доводить, що вони досягли Північної Америки близько 1000 року н. е. — задовго до Колумба. Їх торгівля такими товарами, як бурштин, моржева кістка та хутро, була настільки ж важливою, як і їхні набіги, і історики стверджують, що економічні мотиви були настільки ж важливими, як і насильство в їхній експансії.
Читайте також: Вчені з’ясували, що вікінги робили з награбованим
Образ вікінга як надзвичайно жорстокої постаті також ставиться під сумнів при розгляді історичного контексту. Середньовічна Європа в цілому була насильницьким місцем, і набіги вікінгів, такі як знаменитий напад на Ліндісфарн у 793 році н. е., не вибивалися з жорстокості того часу. Уявлення про те, що вікінги були більш жорстокими, ніж інші, є радше продуктом вікторіанських розповідей, ніж історичним фактом.
Ще однією хибною думкою є те, що всі вікінги були високими, світловолосими та блакитноокими. Цей стереотип походить від расових теорій XIX століття. Однак сучасні дослідження ДНК показують, що вікінги були різноманітною популяцією.
Деякі вікінги походили з Південної Європи, Близького Сходу або із північної Скандинавії. Могили воїнів-вікінгів демонструють різноманітні кольори волосся та риси обличчя, що вказує на те, що вони були далекі від етнічної однорідності.
Попри сувору репутацію, вікінги приділяли пильну увагу особистій гігієні. Археологи знайшли в їхніх могилах інструменти для догляду за собою, такі як гребінці, пінцети та вушні щітки.
Фрагменти мила свідчать про те, що вони милися частіше, ніж багато їхніх сучасників. Арабський дослідник Ахмад ібн Фадлан писав у 921 році н. е., що вікінги на території Київської Русі милися щодня — звичай, який здався йому незвичним, але вартим уваги.
Віра в те, що християнство “приборкало” вікінгів, також оманлива. Хоча такі діячі, як Гаральд Блютуз, стверджували, що до X століття навернули такі регіони, як Данія, цей релігійний зсув не поклав край насильству.
Читайте також: Науковці з’ясували, як вікінги вплинули на формування англійської мови
Вікінги-християни все ще брали участь у набігах і масових вбивствах, про що свідчать знахідки в масових похованнях. Зв’язок між християнством і зменшенням насильства, схоже, був більше ідеологічним, ніж фактичним.
Розуміння реальної історії вікінгів проливає світло на те, як культура, міф і політика формують наш погляд на минуле. Відокремлюючи факти від вигадок, ми отримуємо чіткіший погляд на народ, чия спадщина набагато складніша, ніж припускають поширені стереотипи.
Залишити відповідь