На Марсі деякі з найімовірніших місць для пошуку слідів стародавнього життя можуть також виявитися найменш імовірними для збереження цих слідів, пише Успіх in UA.
Вчені дійшли до висновку, що імітували вплив космічних променів, які б’ють по поверхні Марса, на важливі будівельні блоки життя. Вони, як показало дослідження, дуже швидко руйнувалися під впливом випромінювання з космосу. При цьому процес руйнування відбувається швидше, коли в гірських породах міститься сіль. Але саме в таких місцях зараз шукають ознаки стародавнього життя на Марсі.
Вчені провели вивчення гопанів і стеранів, викопних форм хімічних речовин, які називаються гопанолами і стеролами. Гопаноли є важливими частинами клітинних мембран бактерій, тоді як стероли є частиною клітинних мембран еукаріотів, тобто організмів, клітини яких мають ядра, повідомляє focus.
На Землі ці два ліпіди являють собою деякі з найстійкіших хімічних слідів життя. За правильних умов вони можуть залишатися в каменях і ґрунті протягом мільярдів років. Живі клітини є єдиним відомим джерелом цих хімічних речовин, тому, якщо їх вдасться виявити на Марсі, то це буде доказом існування там життя, схожого на життя на Землі.
На Землі більшість каміння і ґрунту не піддаються постійному впливу космічних променів завдяки існуванню глобального магнітного поля й атмосфери. Але Марс втратив магнітне поле і більшу частину атмосфери приблизно 4 млрд років тому.
Коли вчені бомбардували зразки ліпідів гамма-променями, щоб імітувати вплив космічних променів на Марсі, приблизно половина ліпідів розпадалася на невпізнанне скупчення дрібніших молекул.
Ліпіди розпадалися приблизно вдвічі швидше, ніж інша важлива хімічна речовина, яку перевіряли раніше в аналогічних експериментах — амінокислоти. Це хімічні речовини, з яких складаються білки, які є в буквальному сенсі будівельними блоками життя. Вчені вважають, що це може бути пов’язано з тим, що ліпіди є більшими молекулами, і їхня форма сильно відрізняється від амінокислот. Тобто у ліпідів велика площа поверхні, яка може піддаватися впливу космічних променів.
Більшість місць, які астробіологи вважають найімовірнішими для зберігання свідчень стародавнього марсіанського життя, дуже солоні. У міру того, як атмосфера Марса ставала тоншою, а його поверхня холоднішою, прісна вода або замерзала, або википала. Солоні струмки й озера були одними з останніх водойм, що залишилися, оскільки для замерзання солоній воді потрібна нижча температура. Також сіль трохи ускладнює кипіння води, а значить утримує її від випаровування.
Читайте також: Науковці встановили, скільки потрібно часу, щоб дістатися до Місяця
Але автори дослідження вважають, що якщо йдеться про збереження хімічних слідів стародавнього марсіанського життя, то сіль приносить більше шкоди, ніж користі. Щось у структурі солі ще більше руйнує органічні речовини під час впливу на неї космічних променів. Але поки що вчені не знайшли причину цього процесу.
Водночас учені кажуть, що незважаючи на те, що ознак стародавнього життя досі не було виявлено на Марсі, це не означає, що його там ніколи не було. Просто або потрібно шукати в інших місцях на поверхні, а ще краще шукати ознаки життя під нею. Адже там життя могло бути захищене від небезпечних космічних променів.
Залишити відповідь