Фахівці висунули сміливу наукову гіпотезу, яка ставить під сумнів класичні уявлення про походження життя на Землі, пише Успіх in UA.
Роберт Ендрес, дослідник з Імперського коледжу Лондона, висунув припущення, що перші живі клітини на нашій планеті могли з’явитися не випадково, а внаслідок свідомого втручання розвиненої позаземної цивілізації. Йдеться про концепцію «спрямованої панспермії», яку ще у 1970-х роках запропонували Френсіс Крік (співавтор відкриття структури ДНК) та Леслі Орджел, повідомляє noworries.news.
За словами Ендреса, ймовірність того, що життя сформувалося з хаотичної «хімічної юшки» менш ніж за 500 мільйонів років після утворення Землі, є надто малою. Поява складних клітин вимагала величезної кількості «інформаційного порядку» — впорядкованої хімічної структури, подібної до коду в комп’ютері.
У своїй роботі, опублікованій на сервері Arxiv (ще без рецензування), учений використав математичні розрахунки та комп’ютерне моделювання. Він оцінював, скільки інформації потрібно для утворення протоклітин і з якою швидкістю вона могла накопичуватися. Висновок — навіть за сприятливих умов цей процес вимагав би сотень мільйонів років надзвичайної стабільності, що виглядає малоймовірним без «зовнішньої допомоги».
Ендрес припускає, що життя могло бути «посіяне» на Землю приблизно 4,2 мільярда років тому за допомогою космічних апаратів чи зондів, які доставили мікроорганізми-«стартери». Мета такої місії іншої цивілізації могла полягати у тераформуванні планети — створенні умов, придатних для життя.
Водночас науковець визнає: довести цю ідею без реальних слідів чужопланетних технологій практично неможливо. Проте вона відкриває альтернативний погляд на походження біологічних систем і може стати предметом серйозних дискусій у науковому середовищі.
Читайте також: Вчені з’ясували, як насправді виглядали найдавніші предки людини
Сьогодні більшість учених дотримується класичних версій — від занесення органіки метеоритами до утворення простих молекул під дією блискавок або мікроелектричних розрядів у давній атмосфері. Але теорія «керованого засівання» повертає до дискусії питання: чи є ми справді «продуктом випадковості», чи результатом чийогось задуму.
Залишити відповідь