Жителі Південної Америки близько 3500 років тому ділили територію з представниками мегафауни, такими як гігантські лами та верблюди масою до тонни, пише Успіх in UA.
Раніше вважали, що ці тварини вимерли майже одразу з прибуттям людей на континент, тобто близько 10 тисяч років тому. Таке тривале співіснування підштовхнуло науковців на думку, що люди були не головною причиною вимирання мегафауни, натомість набагато більший вплив на вимирання цих тварин мали зміни клімату від останнього льодового періоду до теплішого періоду в історії Землі, повідомляє nauka.
Науковці вивчали зуби вимерлих представників мегафауни, тобто великих тварин, що значно перевищують за розмірами сучасних родичів. Їх виявили в Бразилії та віднесли до шести різних видів: гігантських лінивців Eremotherium laurillardi, шаблезубих котячих Smilodon populator, гігантських копитних Toxodon platensis, подібних на верблюдів Xenorhinotherium bahiense, хоботних Notiomastodon platensis і гігантських лам Palaeolama major. Як виявилося, вік цих зубів складав від 3492 до 7940 років, тоді як люди з’явилися на континенті приблизно 15 тисяч років тому.
Такий вік решток свідчить про тривале співіснування людей і мегафауни та, як зазначають автори статті, суперечить гіпотезам «оверкіл» і «бліцкриг». Ці дві гіпотези передбачають, що вимирання мегафауни сталося після появи сучасної людини та відбувалося надзвичайно швидко.
Читайте також: Вчені встановили, чому у сучасному світі немає гігантських комах
Повільніші ж темпи, коли деякі тварини, наприклад гігантські лами, вимерли близько 3500 років тому, вказують на вплив змін клімату на вимирання мегафауни. Як вважають дослідники, тварини не змогли пристосуватися до цих змін, а полювання на молодих тварин і особин жіночої статі погіршило їхнє становище.
Залишити відповідь