Ритуальні ацтекські свистки видавали “мозголомний крик”, пише Успіх in UA.
Ці предмети використовувалися під час людських жертвоприношень і, можливо, готували жертв до спуску в Міктлан, підземний світ ацтеків.
Ацтеки створювали невеликі свистки у формі черепа завдовжки від 3 до 5 сантиметрів із глини, можливо, для зображення Міктлантекутлі, ацтекського владики підземного світу, повідомляє unian.ua.
“Черепні свистки викликають у слухачів середній ступінь терміновості, і багато слухачів говорили, що звук був схожий на “крик”, – заявив провідний автор дослідження Саша Фрюххольц, нейробіолог із Цюрихського університету.
Археологи витягли свистки з могил людей, яких вони вважали жертвами жертвоприношень.
“Свистки мають абсолютно унікальну конструкцію, і ми не знаємо жодного порівнянного музичного інструменту з інших доколумбових культур”, – зазначив Фрюххольц.
У дослідженні Фрюххольц і його колеги набрали 70 осіб, щоб вони прослухали понад 2500 зразків звуків, що видаються черепними свистками.
Три зі свистків, які вони використовували, були сучасними репродукціями, а два інших були знайдені в ацтекському містечку Тлателолко, недалеко від ацтекської столиці Теночтитлана. Команда зазначила в дослідженні:
“Усі свистки видавали “пронизливий, пронизливий і схожий на крик звук при відтворенні з інтенсивним тиском повітря”.
Вчені також записали мозок слухачів, щоб визначити, які області реагували на звуки.
Читайте також: Науковці відтворили звук ацтекського свистка смерті
Вони виявили, що свисток смерті активував ділянки мозку, пов’язані з емоційними реакціями та з визначенням символічного значення. Тому ацтекські громади могли використовувати лякаючі звуки в певних ритуальних контекстах, таких як церемонії, пов’язані зі смертю.
“Свистки з черепів могли використовуватися для того, щоб налякати людське жертвопринесення або церемоніальну аудиторію”, – написали дослідники.
Зазначається, що у дослідження є обмеження, які можуть бути поліпшені при подальшому вивченні.
“На жаль, ми не змогли провести наші психологічні та нейробіологічні експерименти з людьми з давніх ацтекських культур. Але основні механізми афективної реакції на звуки, що лякають, є спільними для людей з усіх історичних контекстів”, – додав Фрюххольц.
Залишити відповідь