Науковці змогли з’ясувати, яку рибу давні римляни ще 1700 років тому використовували для поширеного соусу гарум, використавши аналіз ДНК з риб’ячих кісток, пише Успіх in UA.
Як виявилося, найчастіше його основою були європейські сардини, а також до нього додавали скумбрію та оселедець. Завдяки такому підходу науковці зможуть досліджувати й інші страви минулого, а також — розповсюдження видів рослин і тварин, з яких їх готували, повідомляє nauka.ua.
Археологам й історикам уже було відомо, що для виготовлення гаруму, який цінували за умамі та солоний смак, давні римляни подрібнювали та ферментували рибу. Саме через її подрібнення та процес ферментації, який призводив до утворення кислот, рештки риб були надто пошкодженими, щоб встановити за ними вид. Тому дослідники вирішили дослідити ДНК з кісток риб, знайдених на місці виготовлення гаруму в Галіції на північному заході Іспанії та датованих III століттям нашої ери. Оскільки отримана ними ДНК також була сильно пошкоджена, науковці взяли за основу геноми сучасних риб, підставляючи отримані фрагменти в потрібні місця ДНК.
Читайте також: Науковці встановили, яка морська риба є найрозумнішою
Так вдалося з’ясувати, що понад 99 відсотків ДНК з цього місця належали європейській сардині (Sardina pilchardus), а решта: атлантичній скумбрії (Scomber scombrus), атлантичному оселедцю (Clupea harengus) та рибі мерланг (Merlangius merlangus) з родини тріскових. Оскільки ДНК сардини було найбільше, науковці порівняли її з геномом сучасних риб і з’ясували, що раніше риби з популяцій у різних частинах океану рідше схрещувалися між собою.
Такі дослідження ще й допоможуть краще зрозуміти, як діяльність людини повпливала на розповсюдження видів рослин і тварин.
Залишити відповідь