Вчені розшифрували написи на храмах Близького Сходу

У пустелях стародавнього Близького Сходу кам’яні храми піднімалися над містами, символізуючи владу богів та непорушність віри. Нове дослідження польської науковиці, докторки Александри Кубяк-Шнайдер з Університету Вроцлава, показує, що ті, хто зводив ці святині у період І ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е., жили за суворими релігійними законами та працювали в чітко організованій професійній системі.

Суворі правила та божественні покарання

На основі близько 120 написів із Хатри (Месопотамія), Пальміри (Сирія) та Набатеї (Йорданія) дослідниця реконструювала життя майстрів, пов’язаних із культами богині Аллат та сирійської богині Атаргатіс. У Хатрі навіть пошкодження кам’яного блоку в головному святилищі могло каратися смертю. Інструменти, що зберігалися в храмі — молоти, сокири, різці — вважалися священними. Їхнє викрадення могло накликати містичну кару: утоплення чи спалення, які приписували гніву божества, повідомляє heritagedaily.com.

Майстри та їхня ієрархія

Будівництво храмів було престижною справою. Кожна деталь — від барельєфів до колон — мала відповідати традиційним канонам. На вершині стояв «головний будівничий», який відповідав за технічне виконання та загальну концепцію храму. Проте його свобода була обмежена: у Ваді Рум роботу контролювала царська влада, у Хатрі — високі храмові чиновники, а в Пальмірі — жерці та впливові родини.

Гільдії та родинні майстерні

Майстри працювали поколіннями у сімейних майстернях та гільдіях. Один напис із Хатри згадує гільдію з десяти робітників. Сини навчалися ремеслу від батьків, починаючи як скульптори й поступово досягаючи статусу головного будівничого.

Основні факти про храмових майстрів:

  • Храми були під захистом суворих законів.
  • Порушення правил каралося смертю або «божественними» покараннями.
  • Будівничі працювали у гільдіях та родинних майстернях.
  • Головний майстер мав престиж, але обмежену свободу.
  • Храми створювалися як вічні символи влади богів.

Читайте також: Українські науковці показали, як виглядали храми трипільців

Попри суворість, стіни храмів зберегли й сліди простих людей — графіті та пам’ятні написи, дозволені для віруючих. Вони стали рідкісними свідченнями повсякденного життя навколо святинь. Таким чином, руїни храмів постають не лише як архітектурні пам’ятки, а й як історії про дисципліну, віру та майстерність тих, хто присвятив життя служінню богам.

Підписуйтесь на нас в Google Новини, Telegram, Facebook, а також Instagram.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *