В Інтернеті поширюється твердження, що повторне кип’ятіння нібито підвищує концентрацію шкідливих речовин у воді, зокрема миш’яку, фтору та нітратів, проте вчені спростувли це, пише Успіх in UA.
Дослідники проаналізували склад водопровідної води на прикладі регіону Іллаварра (Австралія), зокрема в Сіднеї та Блакитних горах, і з’ясували таке: pH води був слаболужним; вміст розчинених твердих речовин був занизьким для утворення накипу; фтор містився в кількості, корисній для зубів; жорсткість води становила менш ніж 40 мг карбонату кальцію на літр (тобто вода була «м’якою»); виявлено лише сліди металів — заліза та свинцю; рівень магнію був низьким, а натрію — меншим, ніж у безалкогольних напоях, повідомляє tsn.ua.
З огляду на ці параметри, дослідники дійшли висновку, що повторне кип’ятіння не спричиняє істотного зростання концентрації хімічних речовин, яке могло б зашкодити здоров’ю.
Під час кип’ятіння частина води випаровується, а неорганічні сполуки (зокрема солі й метали) залишаються. Їх концентрація справді може дещо зрости, але для досягнення небезпечного рівня випаровування має бути значним.
Учені провели експеримент із 1 літром водопровідної води, що містила 1 мг фтору на літр. Для заварювання чаю використали 200 мл води, а решту повторно закип’ятили. У разі короткого кип’ятіння втрати рідини через випаровування були мінімальними, і вміст фтору в другій чашці зріс лише до 0,23 мг проти 0,20 мг у першій. Цей показник залишається в межах безпечного рівня.
Читайте також: У водах США зафіксували появу великої кількості “диких зомбі”
Для порівняння: щоб досягти гранично допустимої концентрації свинцю у воді (0,01 мг/л), потрібно уварити 20 літрів води до 200 мл — що практично неможливо в побутових умовах, зважаючи на конструкцію сучасних електричних чайників.
Повторне кип’ятіння може дещо змінити смак води — наприклад, через втрату розчиненого кисню або невелике підвищення мінералізації. Втім, це залежить від складу місцевої води та індивідуального сприйняття.
Залишити відповідь