Команда Southwest Research Institute спільно з Єльським університетом надали огляд, присвячений впливу пізньої акреції на формування та еволюцію внутрішніх планет Сонячної системи, пише Успіх in UA.
Науковці наголошують, що саме останній 1% зростання планет визначив їхню будову, атмосферу та потенційну придатність до життя, повідомляє noworries.news.
Дослідження показало, що Венера зазнала більш потужних зіткнень, ніж Земля, що призвело до перегріву ядра і тривалої вулканічної активності. Натомість Земля досягла близько 99% своєї маси упродовж 60−100 млн років після появи перших твердих матеріалів. Автори пов’язують відмінності в геологічних і атмосферних умовах двох планет саме з цими ударами.
За словами провідного автора роботи доктора Сімоне Маркі, нові моделі та геохімічні дані з метеоритів і земних порід дозволяють точніше зрозуміти наслідки великих пізніх зіткнень. Так, варіації поверхні Марса та високий вміст металу у Меркурія також пояснюються масштабними ударами. Подібні події змінювали тектоніку, атмосферний склад і кількість води на планетах.
Дослідники підкреслюють, що історія зіткнень безпосередньо впливає на умови для життя. Атмосфера і вивільнення газів із надр планети залежать від цих процесів, тому при пошуку «двійників Землі» серед екзопланет потрібно враховувати не лише масу та орбіту, а і їхню колізійну історію.
Читайте також: Вчені визначили, скільки насправді супутників має Земля
Падіння небесних тіл змінювало кількість летких речовин, зокрема води та вуглецю. Вони могли як знищувати атмосферу, так і поповнювати її. Ці процеси, ймовірно, мали значення для хімії ранньої Землі, однак їхній внесок у виникнення життя залишається відкритим питанням.
Залишити відповідь