Помпей, відомий сьогодні як класичне римське місто, тривалий час належав саннітам – народу з власною культурою та традиціями. Саме вони ще у II столітті до н.е. збудували перші громадські лазні – Стабіанські та Республіканські.
Вода надходила з глибоких колодязів, але її обсяг був обмежений: від 900 до 5000 літрів на годину. Це дозволяло оновлювати басейни лише один-два рази на день. Як наслідок, у воді накопичувалися сліди поту, шкірного сала та навіть сечі від відвідувачів, повідомляє newscientist.com.
Римська модернізація та акведук
Після перетворення Помпея на римську колонію у 80 році до н.е. ситуація змінилася кардинально. Римляни збудували акведук, який постачав місто водою з природних джерел за 35 км від нього. Пропускна здатність системи сягала близько 167 тисяч літрів на годину. Це дозволило значно частіше оновлювати воду в лазнях та забезпечити мешканців зручним доступом до питної води. Дослідження показують, що рівень органічного забруднення у римський період суттєво знизився.
Нова проблема: свинець у воді
Втім, разом із прогресом прийшла й небезпека. Вода з акведуку розподілялася містом через свинцеві труби. Метал поступово отруював воду, що могло призводити до ураження мозку та інших хвороб. З часом труби вкривалися мінеральними відкладеннями, які зменшували контакт води зі свинцем. Але кожен ремонт чи заміна труб знову підвищували рівень отруйних домішок.
Соціальна нерівність у доступі до чистої води
Еліта Помпея мала перевагу: їхні будинки з великими атріями збирали дощову воду у власні цистерни. Бідні жителі, які мешкали над крамницями чи у невеликих оселях, були змушені користуватися громадськими фонтанами, де вода надходила саме зі свинцевих труб.
Основні факти про воду в Помпеях:
- Санніти використовували колодязі, але вода оновлювалась рідко.
- Римляни збудували акведук із потужністю понад 160 тис. літрів на годину.
- Якість води у лазнях значно покращилася.
- Свинцеві труби стали джерелом небезпечного отруєння.
- Багаті мешканці мали доступ до чистої дощової води, бідні – до свинцевої.
Читайте також: Науковці з’ясували, чому давні римляни дуже любили лазні
Історія помпейських лазень демонструє парадокс античної цивілізації: технологічний прогрес підвищив рівень гігієни, але водночас створив нові ризики для здоров’я. Це яскравий приклад того, як інновації можуть мати непередбачувані наслідки для суспільства.
Залишити відповідь