Альберт Ейнштейн міг бути батьком теорії відносності та фізиком, який дослідив і пояснив гравітацію та світло, але навіть великому вченому іноді бракувало віри у власні теорії, пише Успіх in UA.
Ці сумніви змусили його припуститися кількох серйозних помилок, повідомляє www.bbc.com.
Працюючи над своєю теорією загальної відносності, Ейнштейн під час своїх розрахунків припустив, що гравітація спричинить або стискання, або розширення Всесвіту – всупереч усталеній точці зору, що Всесвіт був статичним.
Тож у своїй статті про загальну теорію відносності 1917 року Ейнштейн помістив у свої рівняння “космологічну сталу”, щоб ефективно протидіяти впливу гравітації, й таким чином підтримав ортодоксальне переконання, що Всесвіт є статичним.
Десять років потому вчені почали збирати нові докази того, що це не так. Насправді він розширювався.
Пізніше фізик Георгій Гамов написав у своїй книзі “Моя світова лінія: неофіційна біографія”, що Ейнштейн визнав заднім числом, що “введення космологічного терміну було найбільшою помилкою, яку він коли-небудь зробив у своєму житті”.
Але є ще один нюанс.
Тепер у вчених є докази того, що розширення Всесвіту прискорюється через таємничу “темну енергію”.
Дехто вважає, що космологічна стала Ейнштейна, спочатку введена для протидії гравітації в його рівняннях, могла б насправді пояснити цю енергію, а отже, зрештою, не була б такою помилкою.
Загальна теорія відносності Ейнштейна також передбачила інше явище: гравітаційне поле масивного об’єкта, такого як зірка, буде викривляти світло, що надходить від віддаленого об’єкта позаду нього, фактично діючи як гігантська збільшувальна лінза.
Ейнштейн вважав, що ефект, відомий як гравітаційне лінзування, буде занадто малим, щоб його можна було побачити. Він навіть не збирався публікувати свої розрахунки, поки чеський інженер на ім’я Р. В. Мандл не переконав його це зробити.
Посилаючись на свою власну статтю 1936 року в журналі Science, Ейнштейн написав редактору: “Дозвольте мені також подякувати вам за вашу співпрацю щодо маленької публікації, яку пан Мандл з мене вичавив. Вона не має великої цінності, але це зробить бідолашного хлопця щасливим”.
Однак те, що було в цій невеличкій публікації, виявилося дуже значним для астрономії.
Це дозволяє космічному агентству США NASA та телескопу Hubble Європейського космічного агентства знімати деталі далеких галактик, збільшених величезними скупченнями галактик ближче до Землі.
Робота Ейнштейна, включно з його статтею 1905 року, яка описує світло як хвилі та частинки, допомогла закласти основи нової галузі фізики.
Квантова механіка описує химерний, парадоксальний світ крихітних субатомних частинок.
Наприклад, квантовий об’єкт існує в “суперпозиції”, тобто в декількох станах, поки його не спостерігають і не вимірюють, після чого йому присвоюють певне значення.
Це яскраво проілюстрував фізик Ервін Шредінгер у своєму знаменитому парадоксі, згідно з яким кота в коробці можна вважати водночас живим і мертвим, поки хтось не відкриє кришку, щоб це перевірити.
Ейнштейн відмовився прийняти цю невизначеність. У 1926 році він написав фізику Максу Борну, що “Бог не грає в кості”.
Його стаття 1935 року у співавторстві з вченими Борисом Подольським і Натаном Розеном стверджувала, що якщо два об’єкти в суперпозиції були розділені після того, як вони були певним чином пов’язані, людина, яка спостерігала за першим об’єктом і присвоювала йому значення, миттєво присвоїла б значення і для другого об’єкта, без жодного спостереження за цим другим об’єктом.
Читайте також: Науковці виявили рідкісне гігантське “кільце Ейнштейна” у космосі
Хоча цей уявний експеримент був задуманий як спростування квантової суперпозиції, він фактично проклав шлях для розвитку ключової ідеї в квантовій механіці, яку ми зараз називаємо квантовою сплутаністю. Вона стверджує, що два об’єкти можуть бути пов’язані як одне ціле, навіть якщо вони перебувають далеко один від одного.
Тож, здається, Ейнштейн був блискучим у своїх теоріях – навіть коли іноді помилявся.
Залишити відповідь