Британська королева Вікторія — одна з найвідоміших монархинь, і в день свого весілля, що відбулося 10 лютого 1840 року, молода королева зародила одну з головних модних традицій у світі — одягати білу вінчальну сукню, пише Успіх in UA.
Її весільний ансамбль був зшитий з шовкового атласу зі Спіталфілдса і складався з пишної семишарової спідниці зі складками і корсетного верху. Ліф сукні був загострений, з кісточками і об’ємними рукавами-буфами до ліктя. На декольте, шиї та рукавах її прикрашали мереживні оборки, повідомляє tsn.ua.
Вважається, що сукню для нареченої пошила Мері Беттанс — кравчиня королеви, яка вже давно з нею працювала. Використала вона для оздоблення сукні незвичне хонітонське мереживо (хоча мережива Вікторії виготовлялись у сусідньому селі Бір, а не у Гонітоні) — це різновид коклюшкового мережива. Цим ніжним мереживом ручної роботи було оздоблене декольте, рукави та спідниця вбрання, і те, що королева обрала саме його, а не популярне на той час брюссельське, було сенсаційним та допомогло дещо забутому хонітонському мереживу знов стати популярним. Коли стало відомо, що королева обрала його для своєї сукні, попит став такий великий, що майстрині просто не давали раду із замовленнями, тому довелося вигадувати простіші візерунки, які виготовляти було набагато легше і швидше.
Розробив же складний і красивий флористичний візерунок мережива для Вікторії художник-прерафаеліт Вільям Дайс. Для виготовлення мережива він найняв двісті майстринь-мереживниць.
Надалі королева Вікторія використовувала один і той самий дизайн мережива багато разів упродовж усього свого життя у своєму власному одязі й одязі своїх дітей, і наполягла на тому, щоб гонітонське мереживо використовували для оздоблення весільних суконь її невісток, а також для хрестильних суконь її дітей та онуків.
Можливо, для весільного вбрання вона обрала саме тканини британського виробництва, у зв’язку з критикою, висловленою двома роками раніше лордом Мельбурном щодо її вподобань стосовно лише французького текстилю. Але вибір королевою вітчизняного виробника був сприйнятий суспільством позитивно та засвідчив її підтримку англійської промисловості.
Також на її сукні були прикріплені квіти апельсина — символ родючості, які повторювалися і в її головному уборі — замість тіари королева вдягнула вінок, до якого кріпилася і фата, теж зроблена з гарного гонітонського мережива. Шлейф сукні був знімним, мав довжину 5,5 метра.
У дизайні вбрання також було присутнє мереживо на спідниці, але воно, як і фата, стали такими крихкими від часу, що вже не експонуються.
З прикрас Вікторія одягла величезну брошку з сапфіром і діамантами, подаровану їй Альбертом перед весіллям, кольє і сережки з діамантами, подаровані їй султаном Туреччини.
Королева Вікторія вела щоденники і часто описувала в них свої емоції та важливі події.
Про сукню вона залишила такі рядки: «Я одягла білу атласну сукню з глибокими воланами з мережива Хонітон, імітацією старовинного дизайну. Моїми коштовностями були турецьке діамантове кольє і сережки, а також прекрасна сапфірова брошка мого дорогого Альберта».
Але все ж образ Вікторії вважався надто стриманим за королівськими мірками: до вівтаря вона йшла без корони й оксамитових мантій, облямованих горностаєм, і не в золотому чи срібному вбранні. Білий колір на той час також вважали кольором жалоби, тому він не пасував для весілля. Але Вікторію це не хвилювало. Також вона вибрала білі сукні для своїх 12 подружок нареченої.
Звісно, Вікторія була не першою нареченою, яка обрала такий колір весільного вбрання, але вважається, що саме її приклад став «заразливим» і сприяв стрімкому зростанню популярності цього кольору серед наречених в усьому світі. Також посприяв розвиток засобів масової інформації та захоплення монархією — подробиці її вбрання висвітлювали в популярному колись журналі Godey’s Lady’s Book, цільова аудиторія якого була здебільшого з жінок середнього класу, і вони були інструментом розповсюдження моди й трендів того часу. Саме так популяризувалися колір і фасон весільної сукні королеви Вікторії по всьому західному світу, зокрема і за океаном.
Читайте також: Вчені з’ясували, чому зелені сукні труїли жінок Вікторіанської епохи
Але окрім сенсаційної білої сукні, в образі, звісно ж, були присутні туфлі і панчохи. Цей комплект на фото — частина весільного туалету, який королева Вікторія одягла в день свого весілля. Верх туфель виготовлений із шовкового атласу, а збоку видно стрічку, що зав’язується навколо щиколотки. Панчохи прикрашені королівським вензелем.
Ніжний білий весільний образ королеви Вікторії в день її весілля різко контрастував з тим, яким стало її майбутнє у світі моди. Принц Альберт помер 1861 року, і Вікторія тужила за ним все подальше життя і носила траур.
Сукня королеви Вікторії перебуває у власності Королівського колекційного фонду.
Залишити відповідь