Понад п’ять тисячоліть після свого будівництва Стоунгендж залишається джерелом благоговіння та інтриги, приховуючи подробиці про своє походження, пише Успіх in UA.
Понад століття експерти вважали, що високі сарсенові камені Стоунгенджу походять із відстані близько 30 кілометрів, тоді як менші “блакитні камені” походять з Уельсу. Однак відкриття шотландського походження вівтарного каменю викликало сенсацію в усьому світі.
Тепер археолог і фахівець Майк Паркер Пірсон з Університетського коледжу Лондона пропонує цікаве пояснення, чому камені перемістили на такі неймовірні відстані. Він стверджує, що Стоунгендж міг слугувати об’єднувальним символом для ранніх землеробських громад по всій Британії, побудований у часи культурного стресу. Вівтарний камінь, на його думку, це — подарунок або знак союзу з далекого шотландського пам’ятника, повідомляє focus.
Паркер Пірсон звертає увагу на унікальні будівельні особливості Стоунгенджу, такі як обширне кам’яне оздоблення та перемички, а також безпрецедентне використання матеріалів, привезених з усієї Британії та Ірландії. У своєму новому дослідженні він описує пам’ятку як “матеріальний і монументальний мікрокосм” Британських островів, виділяючи як його політичне значення, так і духовне призначення.
Учений заперечує давні теорії про те, що Стоунгендж функціонував як храм, календар чи обсерваторія, натомість стверджує, що його знамените вирівнювання за сонцестоянням, можливо, не було його основним призначенням.
Натомість дослідник вважає, що Стоунгендж символізував швидкі зміни у світі. Він припускає, що вівтарний камінь, який часто не помічають через його пласке положення під поваленим сарсеном, колись встановили відповідно до практик кам’яних кіл на північному сході Шотландії. На користь цієї теорії свідчить ймовірність того, що вівтарний камінь був частиною більш раннього пам’ятника, ретельно відібраного і перевезеного на нове місце.
Хоча Оркні як місце походження каменю відкинули, археологи зараз досліджують інші потенційні місця його знахідки. Вважається, що вівтарний камінь встановили близько 2500 року до н. е., в період, позначений значними культурними зрушеннями, коли до Британії прибули нові групи з континентальної Європи. Паркер Пірсон зазначає, що цей “перший контакт”, можливо, став каталізатором будівництва другої фази Стоунгенджу, спробою утвердити єдність між існуючими громадами та новоприбулими.
Читайте також: В Англії знайшли “священну арку”, схожу на Стоунхендж
Попри ці зусилля, генетичні дослідження показують, що новоприбулі племена зрештою витіснили попереднє неолітичне населення. Однак Стоунгендж зберіг своє значення, ставши пам’ятником, який прийняли нові мешканці.
Залишити відповідь