На острові Сардинія археологи зробили нове відкриття, яке проливає світло на поховальні традиції доісторичних мешканців Середземномор’я. У регіоні Мейлогу, під час консерваційних робіт, було знайдено три гробниці, висічені у скелі, що доповнили некрополь Сант-Андреа-Пріу — один із найвизначніших археологічних комплексів Італії, пише Успіх in UA.
Domus de Janas — це висічені у скелі гробниці, які датуються періодом між 3400 і 2700 роками до н.е. Їх назва перекладається як “будинки фей”, що відображає місцеві легенди про надприродних істот, які нібито мешкали в цих нішах. Проте археологічні дані свідчать, що це були поховальні споруди, які імітували житлові приміщення — символ віри в життя після смерті.
Нові гробниці отримали умовні назви XVIII, XIX і XX:
- Гробниця XVIII має квадратну камеру з проходом, вирізьблене вогнище та предмети побуту: сокиру з зеленого каменю, уламки обсидіану та пряслице.
- Гробниця XIX складається з двох камер і павільйоноподібного входу, де знайдено керамічні уламки та маленьку банку.
- Гробниця XX — найскладніша архітектурно, має сім приміщень, включаючи кімнату з настінним розписом. Тут виявлено понад 30 римських ваз, через що гробницю неофіційно назвали “гробницею римських ваз”.
Загальна кількість гробниць у некрополі Сант-Андреа-Пріу тепер становить 20. Комплекс розташований на трьох рівнях скельного плато, має гіпогейну архітектуру з символічними елементами — рогами бика, спіралями, фальшивими дверима. Він охоплює періоди від неоліту до раннього християнства, коли деякі гробниці були переобладнані на скельні церкви, повідомляє arkeonews.
У 2025 році Domus de Janas були офіційно включені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як частина серійного об’єкта “Поховальні традиції доісторичної Сардинії”
Виявлення нових гробниць у Сант-Андреа-Пріу — це не просто археологічна подія, а глибокий культурний прорив. Domus de Janas — це унікальний приклад того, як давні суспільства поєднували архітектуру, релігію та соціальні уявлення в одному просторі. Вони не лише відтворювали житло померлих, а й створювали середовище, яке символізувало перехід у потойбічний світ.
Особливо вражає гробниця XX, де римські вази свідчать про тривале використання некрополя та його адаптацію до нових культурних контекстів. Це демонструє, що Сардинія була не ізольованим островом, а активним учасником середземноморських обмінів — релігійних, торговельних і художніх.
Читайте також: Поблизу Великих пірамід Гізи знайшли вхід до невідомої гробниці
Сант-Андреа-Пріу — це місце, де камінь зберігає голоси тисячоліть. Його архітектура — це не просто форма, а мова, якою давні сардинці говорили про смерть, пам’ять і надію. Відтепер туристи зможуть побачити не просто гробниці, а справжні портали у світ стародавніх вірувань, що формували ідентичність острова.
Залишити відповідь