Палеонтологи з Університету Канзасу виявили в національному парку Біґ-Бенд скам’янілості сумчастого, що мешкав на теренах сучасного Техасу 60 мільйонів років тому, пишу Успіх in UA.
Новий вид дістав наукову назву Swaindelphys solastella й значно переважав розмірами інших представників свого роду того періоду, повідомляє sat.net.ua.
Знайдене сумчасте сягало розмірів сучасного вгодованого їжака, що робить його найбільшим серед відомих представників роду Swaindelphys того часу. Хоча Swaindelphys solastella не є власне опосумом, він близько споріднений з цими сучасними сумчастими. Крім того, це найпівденніша знахідка таких організмів для того часу.
«Ці тварини не лише є найбільшими сумчастими, знайденими в цьому часовому проміжку, а й мешкали на найпівденнішій широті», — зазначила провідна авторка дослідження Крістен Міллер з Університету Канзасу.
Відкриття може допомогти вченим краще зрозуміти умови існування ранніх приматів, які населяли ті самі екосистеми. Дослідники намагаються встановити чинники, що обмежували географічне поширення різних видів у палеоцені.
Клімат палеоценового Техасу докорінно відрізнявся від сучасного. Замість пустельних ландшафтів територію вкривала густа тропічна рослинність, текли повноводні річки. Такі умови творили середовище для існування видів, яких сьогодні не очікують зустріти в цьому краї.
Багато організмів, виявлених у техаських відкладах палеоцену, виглядають анахронізмами для своєї території. Ці види мали б вимерти набагато раніше, проте продовжували існувати в ізольованих південних популяціях. Показово, що трохи північніше, біля кордону з Вайомінгом, подібні форми вже не трапляються.
Науковці припускають наявність географічних бар’єрів між різними територіями. Зміни в річкових системах могли позначити межі поширення стародавніх сумчастих і приматів.
«Ми вважаємо, що зсув у річкових стоках визначав кордони, де мешкали давні види сумчастих і приматів. Палеоценові ландшафти творили перешкоди для розселення видів — деякі групи не могли долати річки та височини, тоді як інші долали їх без проблем», — пояснює дослідниця.
Читайте також: В Іраку знайшли 2700-річний гігантський ассирійський рельєф із зображенням богів
Це відкриття розширює уявлення про біорізноманіття палеоценової епохи й допомагає відтворювати давні екосистеми Північної Америки.
Дослідження давньої фауни тривають на різних континентах. Нещодавно палеонтологи з Університету Санта-Катаріна в Бразилії описали новий вид вимерлого броненосця Parutaetus oliveirai з формації Гуабіротуба на півдні країни. Цей вид існував у Південній Америці 42-39 мільйонів років тому в епоху еоцену, що допомагає вченим краще зрозуміти еволюцію сумчастих і панцирних ссавців у різних частинах світу.
Залишити відповідь