Вчені знайшли на півдні Нової Зеландії рештки бджоли, що належить до існуючого роду Leioproctus, що свідчить про набагато давніше походження цих комах у регіоні, ніж вважалося раніше, пише Успіх in UA.
Сучасні Leioproctus – це невеликі чорні волохаті бджоли, поширені в Австралії, Південній Америці та Новій Зеландії, а їхні викопні рештки, знайдені у відкладеннях Хіндон-Маар в Отаго, дозволяють припустити, що вони були присутні в цьому регіоні ще в середньому міоцені.
“Хоча бджоли є видатними запилювачами в усьому світі, їхнє розмаїття в Новій Зеландії мізерне, всього 42 види, з яких тільки 28 є ендеміками”, – зазначає Майкл Енгель, доктор з Американського музею природної історії.
Дослідники припускають, що цей древній вид бджіл спеціалізувався на запиленні місцевої флори, зокрема рослин роду Pseudopanax, що поширені в Новій Зеландії й нині, повідомляє cikavosti.
“Не дивлячись на те, що немає прямих доказів існування рослини-господаря Leioproctus barrydonovani (пилок не був знайдений прикріпленим до скам’янілості), велика кількість квітів Pseudopanax у тому самому родовищі може вказувати на те, що цей міоценовий вид бджіл, імовірно, відвідував Pseudopanax”, – додає Уве Каулфусс, доктор з Геттінгенського університету імені Георга-Августа.
Читайте також: У Мексиці знайшли скам’янілість “динозавра-страуса” із гігантськими кінцівками
Відкриття цього викопного виду дозволяє глибше зрозуміти еволюцію бджіл і їхню взаємодію з місцевою рослинністю, а також підтверджує, що біота Нової Зеландії є унікальною мозаїкою давніх і сучасних видів.
Залишити відповідь