Дослідження поблизу китайського міста Ґуанчжоу показало, що місцевий ліс дерев з родини кипарисові зник внаслідок пожежі в столиці давнього королівства Намв’єт, яке намагалася захопити та зрештою підпалила китайська армія понад 2100 років тому, пише Успіх in UA.
Через це популяція цих дерев, які зараз знаходяться під критичною загрозою зникнення, на півдні Китаю фактично зникла, а на півночі В’єтнаму та Лаосу — скоротилася до невеликих осередків. Це є одним з історичних свідчень занепаду популяції дикого виду внаслідок людської діяльності, повідомляє nauka.ua.
Науковці досліджували рештки дерев Glyptostrobus pensilis, пеньки яких частково визирали над поверхнею торфу в дельті Перлинної річки поблизу міста Ґуанчжоу на півдні Китаю. Деякі з цих пеньків мали діаметр до двох метрів, а дослідження ізотопів у їхніх зовнішніх річних кільцях показало, що вони припинили рости близько 2100 років тому. Судячи зі слідів обгорання на стовбурах цих дерев з різних частин колишнього лісу, науковці зробили висновок, що всі вони постраждали внаслідок однієї масштабної пожежі.

Зіставивши час загибелі цього лісу з історичними подіями в регіоні, дослідники встановили, що причиною цього був напад армії династії Хань на столицю королівства Намв’єт у 111 році до нашої ери. Оскільки дерева родини кипарисові частково ростуть під водою, болото зберегло нижню частину їхніх стовбурів. Пізніше на цій території почали вирощувати злаки, такі як рис, пшениця та ячмінь.
Читайте також: Науковці виміряли висоту найбільшого дерева в Азії
Хоча місцеві мешканці й до захоплення території династією Хань практикували спалювання сухостою наприкінці сезону, до 111 року до нашої ери вони чергували ділянки, щоб дати відновитися деревам. Після знищення лісу та через необхідність прогодувати армію загарбників місцеві збільшили виробництво сільськогосподарської продукції, спалюючи рештки дерев для звільнення місця під посіви. Це призвело до розриву ареалу Glyptostrobus pensilis, який тепер зростає лише північніше від місця пожежі та подекуди — південніше від дельти Перлинної річки.
Залишити відповідь