Кельти, які мешкали у Великій Британії близько 2000 років тому, кидають виклик усталеному уявленню про роль жінок у тогочасному суспільстві, пише Успіх in UA.
Вчені з’ясували, що у їхніх сім’ях саме чоловіки приєднувалися до родин своїх дружин, а не навпаки.
Британські та ірландські археологи проаналізували геноми понад 50 людей, похованих на кількох кладовищах у графстві Дорсет. Більшість з них були пов’язані з кельтським племенем дуротригів, яке мешкало на південному узбережжі Британії приблизно із 100 року до нашої ери до 100 року нашої ери, повідомляє life.pravda.com.ua.
Ці місця й раніше цікавили дослідників. Не лише тому, що поховання залізного віку є рідкісними, але й тому, що жінок, як правило, ховали з цінними речами частіше, ніж чоловіків. За словами провідної авторки дослідження Лари Кессіді, це свідчить про “невелику різницю в статусі”.
Новий аналіз ДНК показав, що більшість людей із поховань були пов’язані між собою. Багато з них мали однакову мітохондріальну ДНК, яка передається тільки від матері, а отже вони були нащадками однієї жінки.
За словами дослідників, це свідчить про те, що спільнота була матрилокальною – саме чоловіки переходили жити до родової громади дружини, а не навпаки.
Цей висновок підтверджується значним розмаїттям Y-хромосоми. Також ці чоловіки мають значно нижчий рівень спорідненості з іншими людьми з поховань і часто несхожу мітохондріальну ДНК.
Згодом команда дослідила ДНК з інших поховань залізного віку по всій Британії. І вони знову виявили ознаки матрилокальних спільнот.
Читайте також: На Одещині знайшли гроші стародавніх кельтів
Дослідження не дає відповіді на питання, чи існували у залізному віці племінні групи, організовані саме по материнській лінії, та чи існував матріархат. Однак його результати дають нове розуміння цих спільнот.
Лара Кессіді зазначає, що матрилокальність є сильним провісником соціального та політичного розширення прав і можливостей жінок. Завдяки цьому в них було більше шансів успадкувати та контролювати землю, брати активну участь у місцевій економіці та мати певний вплив на інших.
“Існує жахлива звичка, яку ми все ще маємо, коли дивимося на жінок у минулому: розглядати їх виключно в домашній сфері та з обмеженими можливостями. Дослідження, подібні до цього, підкреслюють, що все було зовсім не так”, – наголосила Кессіді.
Залишити відповідь