Нещодавнє дослідження, проведене групою вчених з Японії, дало змогу з’ясувати, які генетичні зміни відбулися в диких кабанів і червоних джунглевих птахів у процесі їхньої еволюції у звичайних свиней і курей, пише Успіх in UA.
Вчені дізналися, завдяки чому людина змогла приручити й одомашнити настільки диких і незвичайних тварин.
Дослідження розповіло вченим, як гени цих диких тварин адаптувалися для отримання ознак, корисних для одомашнення, як-от підвищена стійкість до вірусів і зміни в структурі кісток. Під час дослідження, проведеного під керівництвом Хідемаси Боно, професора Університету Хіросіми, було вивчено генетичну експресію 240 генів у свиней і 206 — у курей, повідомляє focus.ua.
Порівнюючи одомашнених тварин з їхніми дикими побратимами, команда виявила 10 генів, які були підвищені в одомашнених свиней і курей, що означає, що вони експресувалися більш інтенсивно в якийсь період їхньої еволюції. І навпаки, сім генів показали вищий рівень експресії у диких кабанів і червоних джунглевих птахів.
Ці дані свідчать про те, що в одомашнених тварин спостерігається вища експресія генів, пов’язаних зі стійкістю до вірусів і слабкістю кісток, у той час як у диких видів — з реакцією на стрес і енергетичним обміном. Згідно з результатами дослідження, саме процес одомашнення призвів до значних змін у поведінці, фізичній формі та фізіологічних функціях цих тварин.
Дослідники зазначили, що хоча селекція була спрямована на поліпшення корисних для людини ознак, як-от вищі темпи зростання і поліпшена якість м’яса, це також призвело до проблем зі здоров’ям і зниження репродуктивної здатності домашніх тварин. Перший автор дослідження Мотокі Уно, аспірант Університету Хіросіми, докладно зупинився на генетичних відмінностях, зазначивши, що гени, пов’язані з імунною відповіддю, нюховим навчанням, епігенетичною регуляцією та діленням клітин, були активнішими в домашніх тварин.
Читайте також: Науковці встановили, коли люди одомашнили картоплю
Навпаки, у диких кабанів і червоних джунглевих птахів підвищувалася активність генів, пов’язаних із реакцією на стрес, роботою серцево-судинної системи та нейронною регуляцією, що відображає різні екологічні навантаження, яких зазнають ці тварини в дикій природі та в домашніх умовах. Розуміння подібної генетичної основи одомашнення може допомогти вивести більш здорову і продуктивну худобу, вважають автори. Боно наголосив на важливості вдосконалення аналітичних методів та інтеграції різних біологічних даних для підтримки стійких методів селекції.
Залишити відповідь