Де підзарядитися позитивними емоціями під час війни? Сьогодні це цікавить кожного українця. Порятунку можна пошукати, наприклад, в літературі. На щастя, сучасні українські автори під час написання своїх творів звертаються до різних жанрів. І сатира – не виняток.
Так, нещодавно світ побачила повість-хроніка “Надька” української письменниці Анни Макаренко. Журналісти Успіх in UA поспілкуватися з авторкою, щоб більше дізнатися про її творче становлення та дебютну книгу.
Вітаємо, Анно! Як давно Ви почали писати та чому вирішили розвиватися у цьому напрямку?
Взагалі написання текстів почалося з моменту, коли на уроках зарубіжної літератури наша вчителька дала творче завдання зробити невелику постановку на основі одного літературного твору. За задумом, ведучій мав ставити запитання, які б розкривали мотивацію персонажів. Тому крок за кроком почала писати сценарії для таких виступів, адже що може бути легше, ніж вигадувати неіснуючі світи в обмін на 12 балів. Згодом це хобі знайшло своє місце і в університеті, а потім і в дорослому житті.
Яку освіту маєте? Чи допомогла професія у становленні Вас як письменниці?
Здобула ступінь бакалавра в КНУ ім. Тараса Шевченка за спеціальністю “Переклад з італійської мови”, а згодом закінчила магістратуру в Державному університеті Мілана. Звичайно, довжелезні списки літератури дають про себе знати, адже кожного разу ти доповнюєш власну картину світу. Чужі історії, думки – все це так чи інакше впливає на тебе. А ще, звісно, перекладачів вчать сприймати книги перш за все як складний багатогранний механізм, де кожне слово має вагу.
За яким принципом обираєте теми для своїх творів?
Зазвичай це кілька тем, що хвилюють мене у реальному житті. І вже коли вони починають захоплювати думки на постійній основі, з’являється бажання розповісти про це у письмовій формі. Тому кожен персонаж народжується перш за все, аби прожити ті самі думки, емоції, а вже потім навколо нього виникають життєві обставини, що дозволяють героям розкритися.
Який Ваш улюблений твір та чому?
Моя улюблена книга – “Троє у човні, не рахуючи собаки” Джерома К. Джерома. Потрапила вона мені до рук тоді, коли у шкільній програмі з літератури абсолютно кожна історія була про те, де хтось страждає, можливо кохає або вбиває, а потім вмирає. Не те що б реальне життя було принципово іншим, але все ж ця книга стала справжнім порятунком. Як виявилося, доросла література може бути і про подорожі, і про дружбу, і про всілякі дурниці, що підіймають настрій. Тож час від часу повертаюся до книги, аби відволіктися.
Яким літературним жанрам надаєте перевагу і як читачка, і як авторка?
Університетські роки навчили читати різні жанри, однак найулюбленіші – пригодницька література та детективи, тому інколи заздрю авторам, які вміють захопити увагу читача аж до останньої сторінки.
Як давно Ви почали працювати над “Надькою”? Як виникла ідея створення цього твору?
Насправді, від ідеї до вже написаної останньої сторінки книги пройшло не так багато часу. У серпні минулого року з’явилися перші сторінки історії, які згодом перетворилися на великі уривки, що мали бути поєднані між собою. Те, чого мені бракувало багато часу – герой, навколо якого можна вибудувати історію. І ось, майже нізвідки, прийшла ідея про чоловіка, який нарешті дочекався смерті дружини. Власне ця фраза є настільки багатогранною, що дала поштовх всій історії: як можна радіти смерті дружини? Чому? Можливо, вона була поганою? А може навпаки?
Розкажіть коротко про жанр, сюжет, основний меседж, який Ви намагаєтесь донести через твір?
“Надька” – це сатирична повість-хроніка. Історія починається у той день, коли 60-річний мешканець Вінниці із полегшенням дізнається, що його палко некохана дружина на ім’я Надія нарешті померла. Нарешті він зможе продати увесь свій скарб і поїхати до моря. Виявляється, що ту саму радість відчули всі присутні на похованні жінки. Всі 400 чоловік. Звідки така неприязнь? Відповідь, власне, у книзі. Хіба можна так швидко пояснити, чому Надія стала кісткою поперек горла усьому місту?
Яка ця книжка? Часто смішна, іноді серйозна, трохи філософська, але завжди життєва. Така, щоб можна було хоча б на трохи відволіктися від усіх проблем. Про буденні історії, розмови, роздуми, які трапляються довкола. насамперед, хотілося розповісти історію, в якій усіх героїв можна роздивлятись із різних боків. Героїню книжки ненавидить усе місто, але в той же час вона змушує сміятися. На сторінках ви знайдете роздуми про те, де живуть погані люди. У вас же напевно є власний список із переліком імен та їх адресою, правда? І в мене є. А ще цікаво, як ними стають і чи взагалі хоч у когось є шанси оминути це почесне звання?
Ще ця книжка про те, як можна когось нелюбити, ненавидіти, розчаровуватися. Шукати причини, чому так сталося. Сміятися над всім або плакати. І навіть про те, що кожна людина – ніби маленька крамниця, набита спогадами, важливим і не дуже дріб’язком, дорогоцінностями та нажитим скарбом. У кожного своя вітрина, у склі якої кожен бачить щось своє.
Чи мають герої твору прототипи у житті?
Кожен герой це скоріше пазл із різних характерів, звичок, подій, що мали місце у реальному житті.
Образ Надьки більше трагічний чи комічний? Що він має передати?
Гадаю, що кожен читач вирішить для себе, як ставитись до головної героїні. І це було моєю головною метою, аби пройшов певний час, перш ніж дати оцінку кожному учаснику історії. Це та героїня, яку її знайомі навіть після смерті будуть ще довго обговорювати, сперечаючись, хто має рацію.
Усі історії у творі вигадані чи мають реальне підґрунтя?
Деякі ключові події, описані в книжці, відбувались насправді. І нехай вони лишаться в таємниці з поваги до людей, які цим ділилися. Деякі дрібниці теж взяті із особистого життя: розповіді діда 41 року народження, як він відбивався від німців; смородинове вино; історії про циган та багато іншого. Особливо жартів.
Читайте також: Письменниця із Сумщини видала сатиричну повість-хроніку “Надька”
Чому події відбуваються саме у Вінниці, що Вас пов’язує з цим містом?
Історія героїв відбувається у цьому місті, адже частина моєї родини з Вінниці, тому було досить легко перенестися подумками туди, в центр країни, де буваєш лише влітку і де всі спогади залиті сонцем.
Де можна купити “Надьку”?
Придбати книгу можна у мене особисто, написавши в особисті повідомлення у Facebook. Перейти на мою сторінку можна за цим посиланням.
Що б Ви порадили тим, хто ще досі вагається, чи варто демонструвати свої літературні здібності широкому загалу?
Знаєте, якби Ван Гог почув відгуки мого тата, то спалив би пензлі після першої картини. Шанувальників творчості Ван Гога не надто хвилює думка мого батька, а батько, чесно кажучи, продовжить антивангогівську кампанію із легким серцем. Творчість – це про смаки, а вони у всіх різні. Хто знає, можливо, і ваше творіння знайде своїх поціновувачів?
Дякуємо, Анно, за цікаву розмову. Бажаємо Вам натхнення для написання нових, не менш цікавих творів!
Залишити відповідь