Зі співачкою Еллою Єфімчук ми познайомилися в Фейсбуці. Пані Елла радо відгукнулася на мою пропозицію взяти участь в документально-публіцистичному проєкті “Повномасштабка”.
Елла Єфімчук народилася у Феодосії (АРК, Україна), закінчила музичну школу №2 по класу акордеона. Музична освіта продовжилася в столиці. У 1996 році закінчила Київське училище культури. У 2016 році — Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв (естрадний спів). Запитую: „Чому обрали саме такий фах?”: “…завдяки голосу і емоціям можна ділитися зі слухачами музичними історіями, переживаннями, почуттями, підіймати дух нашим українцям… Дякувати піснями військовим і усім волонтерам”. Про початок повномасштабного вторгнення спілкуємося зі співачкою, викладачкою естрадного вокалу, членкинею спілки діячів естрадного мистецтва Еллою Єфімчук.
Сон
За декілька днів до початку повномасштабного вторгнення мені наснився сон, що я у своєму рідному Криму. Їду на дачу, де зустрічаю ведмедицю і двох ведмежат. Ховаюся за парканом, але Ведмедиця знаходить мене і відгризає мені голову… Сон виявився попередженням…
Передчуття повномасштабки
Передчуття повномасштабного вторгнення витало в повітрі, в новинах і настроях людей ще з січня місяця… Було тривожно….Але як у будь-якого митця, в мене були заплановані концерти, фестивалі, навчальний процес у школі вокалу «Муза», де викладаю.
24 лютого 2022 року зустріла вдома… Ще раніше нашою сім’єю було прийняте рішення, що ми лишимося в країні, в Києві.. Мій тато був лежачий хворий на той момент, і не могло бути мови, щоб лишити батьків самих… В 4.45 до нас зателефонували старші діти й спитали чи ми норм, і сказали що почалось вторгнення росії…
Ми зібрали документи, якісь речі, на випадок влучання, каримати, воду… Я побігла по магазинах купити їжу нам, батькам і коту. Харчі просто розмітали з полиць магазинів у Києві, люди масово виїжджали зі столиці… Через день в нашому під’їзді з 89 квартир лишилося 8 жильців, переважно літні люди… На перших порах під час обстрілів виходили в коридор, а потім перестали, оскільки зовсім поруч укриття не було і немає досі… В той день у мене були заплановані уроки в школі, їх мало бути 8…ми готувалися до березневого концерту.. Звичайно, уроків з того дня і аж по червень 2022 не було, усі учні виїхали за кордон, хтось долучився до лав ЗСУ….
Волонтерство перших місяців війни
З перших днів повномасштабки ми носили їжу ТРО, ходили-робили барикади в нашому районі (насипали пісок в мішки лопатами), їх потім складали в барикади, донатили знайомим, які пішли у військо. З травня 2022 брала участь в благодійних проєктах для військових, допомагала, як волонтер- співачка на концертах-зборах, військових і переселенців допомагаю періодично фінансово команді, яка робить енергетичні батончики, були виступи в госпіталях…
Війна і творчість
Я не виїжджала з країни, тому була і є свідком усього що відбувалося й відбувається в нашій країні…
Війна не могла не позначитися на моїй творчості, як і творчості багатьох наших митців… У цих піснях: біль, розпач, прохання до Всесвіту допомогти нам, подяка нашим військовим за захист країни, ненависть до ворогів, які прийшли на нашу землю…. У моєму репертуарі з’явились пісні «Я хочу прокричати» (2022 р.), «Вільне серце» (2023 р.), «Нічка» (2024 р.).
Пісні війни
Пісня «Я хочу прокричати» народилася на самому початку війни у березні 2022 року, коли ворог був під Києвом, коли бомбили Харків, Маріуполь, забрали Каховку і Херсон… Аранжування створив Олег Пономарьов – саундпродюсер з Івано-Франківська.
Усі мої почуття і те, про що я хотіла сказати Світу відтворила чудова авторка Оля Кутиніна
Вона ж є моїм співавтором пісні «Вільне серце», яку я написала в листопаді 2022 року, коли наші військові відвоювали Херсон, але пісня вийшла влітку 2023 року і присвячена нашим сильним українцям, які боронять і боронили нашу землю від загарбників… У 2024 році в моєму репертуарі з’явилася пісня «Нічка» авторства Ірина Файної, про красу нашої української землі, про те що наша країна втомлена, виснажена, але бореться… І як хочеться справедливих рішень Світу до нашої неньки… І про те, що Сонце вигляне з-за хмар колись і ця війна скінчиться…
Мрії українки
Як і всі мрію, щоб закінчилась війна і перестали гинути українці. Хотілося б повернути свої території… Мрію, щоб Україна була квітучою і економічно незалежною державою зі своїм власним виробництвом, заводами, фабриками, підприємствами. Мрію, щоб українці були багатими… Щоб наші пенсіонери були забезпеченими і захищеними своєю державою.. Хочу, щоб цінувалися і розвивалися наші культурні цінності і передавалися майбутнім поколінням… І хочу, щоб в нашій країні більше ніколи не було війни.
Спілкувався Ярослав Карпець
Фото й записи пісень надані Еллою Єфімчук
Залишити відповідь