“Херсон продовжує боротися та творити”: художниця Тамара Качаленко про трансформацію живопису під час війни

“Херсон продовжує боротися та творити”: художниця Тамара Качаленко про трансформацію живопису під час війни


Херсон – місто незламних людей. Попри все, через що їм довелося пройти з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, вони не втрачають жагу до життя.

Так, журналістам Успіх in UA вдалося поспілкуватися з художницею із Херсона Тамарою Качаленко, яка працює під псевдонімом Vita Black. Вона розповіла про свій шлях у сфері живопису та зміни в творчості, позначені війною.

Тамаро, вітаю! Як давно ви почали малювати?

Малюю, власне, з дитинства. Спершу це були звичайні гуртки для дітей, які  відвідувала після школи, з п’ятого класу. І саме ця невимушена атмосфера  дитячої творчості, якою були пронизані наші галасливі гуртківські заняття  образотворчим мистецтвом і спонукала до наполегливої праці в цьому  напрямку. Щира захопленість перед всім новим, вміння працювати з книгою,  інформацією, які прищеплювали у бібліотеках нам – тоді юним 11-12-ти літнім  читачам змушувала торувати свою стежку у царині знань. У 2006 році взяла  участь у всеукраїнському конкурсі книжки-саморобки «Моя мала  Батьківщина» (як активний читач Херсонської обласної дитячої бібліотеки  імені Дніпрової Чайки), де здобула призові місця (1 місце по Херсону і 2 місце  – по області) – це був дебют як художника-початківця та поета-початківця. 

Зараз німі ті стіни Херсонської обласної дитячої бібліотеки для дітей імені  Дніпрової Чайки, знищена Херсонська обласна універсальна наукова  бібліотека імені Олеся Гончара, але у пам’яті оживають і суботні зібрання  літстудії «Контур» у дитячій обласній бібліотеці і поетичний вишкіл літстудії  «Кулішева криниця» від незабутнього поета Миколи Братана у «Гончарівці»,  як любовно називали її херсонці. 

“Херсон продовжує боротися та творити”: художниця Тамара Качаленко про трансформацію живопису під час війни

Чи маєте Ви освіту у цьому напрямі? 

Образотворчому мистецтву навчалась у Херсонському державному  університеті (факультет культури та мистецтв, кафедра «образотворче  мистецтво та дизайн»). У дипломній роботі поринула у чарівний світ графіки  (створила серію графічних робіт, натхненних поетичними рядками Т.Г.  Шевченко). Основу графічного мистецтва та путівку у чарівний світ графіки  отримала в ХДУ, але викладачі кафедри образотворчого мистецтва постійно  наголошували на необхідності самостійного пошуку себе, своєї графічної мови  на теренах сучасності, за що їм дуже вдячна. Тому робота кульковою ручкою – це вже самостійна подальша праця на основі творчості американських митців гіперреалізму. 

У якому стилі та в яких техніках Ви малюєте? Які матеріали обираєте для  своїх картин? 

До війни працювала у різних техніках образотворчого та декоративно прикладного мистецтва: батик, акрил (на різних основах – це і папір, фанера,  скло, лакова шкіра, тканина), акварель, гуаш, масляний живопис, м’які  матеріали (вугілля, соус, сангіна), маркери, фломастери, навіть бісероплетіння  (створюю автентичні ґердани бісерним ткацтвом).  

Але зараз працюю, в основному, в техніці «кулькова ручка», оскільки фарби  для батику чи акрил значно подорожчали. І найголовніше, що кулькова ручка  має значну перевагу в своїй мобільності, на відміну від фарб. Оскільки бувало, що роботи починаю створювати до обстрілів, а закінчую вже у сховищі. Раніше  використовувала гелеві кулькові ручки, а зараз – звичайні сині або чорні. На  одну роботу витрачаю 3-4 кулькові ручки та 6-8 годин. 

Зараз опановую новий для себе стиль «гіперреалізм» (течія сучасного  американського мистецтва, що зародилася в США в середині 1960-х років та  широко поширилася в графіці, живописі, скульптурі, кінематографі в 1990- 2010-х роках). Гіперреалізм, як течія сучасного мистецтва, що знаходиться  зараз на піку популярності на Заході, має свої відмінності, наприклад,  неможливий без використання фотографій. Трагічні погляди старих та дитячі  сльози, щира посмішка чи дружнє рукостискання, що «заморожені» в часі  цифровою фотографією – це все матеріал для робіт, які виконані в естетиці  гіперреалізму. Але реалістичність зображення на картині недосяжна для  об’єктива фотографа.  

І кожна робота з серії «Back to Black» («Старі та діти») – це для мене певний  крок вперед. Рядки з пісні популярної британської співачки Amy Winehouse  «Back to black» («Повернення до чорного») підкреслюють драматичну чорно білу палітру цієї серіїграфічних робіт, натхненних сьогоденням. Війна теж пише  свою повість на обличчях людей, вкарбовуючись глибокими зморшками та  передчасною сивиною. Оскільки старі та діти – найвразливіші верстви  суспільства та війна лишає на них особливо жорстокий слід. 

«Тільки старі та діти бачать те, що не помічають більшість людей… Старечі  зморшки – це найгарніші письмена життя, за якими діти навчаються читати…»  – як влучно сказав відомий французький письменник-романіст Марк Леві.  

Дуже вдячна декану факультету культури та мистецтв Левченко М.Г. за  постійну творчу підтримку та ректору Херсонського державного  університету О.В. Співаковському за допомогу матеріалами та творчу  підтримку (без чого було б взагалі неможливо створити серію робіт «Back  to black» та інші серії). 

Скільки картин наразі маєте? 

В серії «Back to black» – 28 робіт (формату А-3); «Гуцули та козаки-два полюси  України» (кулькова ручка, маркер, гуаш) – 56 робіт; «Діячі української  культури» (кулькова ручка, формат А-3) – 27 робіт; «Славна Україна»  (нетрадиційними техніками образотворчого мистецтва) – 56 робіт; «Україна у  вогні» (нетрадиційними техніками образотворчого мистецтва) – 33 роботи та  інші. 

Звідки черпаєте теми для своїх картин? Що переважно зображаєте? Які теми  є улюбленими та чому?

З життя. Наприклад серія «Україна у вогні» – це тематика війни, переселенців,  розпачу, жаху. Переважно це портрети людей, але з виразом емоцій, які  поглиблюю у картинах. Тому, мене приваблює фотографія, саме завдяки  можливості «спіймати мить», щиру миттєву емоцію, яку неможливо вхопити в  умовах класичної штудії натури-людини. Оскільки протягом 2-3-х годин  позування будь-яка емоція у натурщика буде вимушеною.  

Як змінилась Ваша творчість з початком війни? 

Перш за все з’явилась нова тематика – страху, болю, розлуки. До війни  створювала життєрадісні багатокольорові роботи в різних техніках (це були  різноманітні херсонські пейзажі, натхненні акварелями відомого херсонського  митця В. Чуприни), а зараз, в основному, це чорно-білий світ графіки.  Наприклад, у серії «Back to black» («Діти та старі») намагалась виразити емоції  людей під час війни. Це і горе, і любов, і радість. Жорсткий штрих кулькової ручки, відсутність півтонів та чорно-білий світ війни – основа цієї серії.  

Розкажіть, чи вдавалось Вам творити в період окупації? Якщо так, то якими були ці картини? 

З Херсона я не виїжджала ні зараз (під час обстрілів), ні при окупації  рашистами, ні під час аварії на Каховській ГЕС – можна сказати живий свідок  всього, що переживало місто.  

При окупації головним правилом було не контактувати з рашистами будь-яким  чином. Навколишня реальність із «зетками» на херсонських дорогах була настільки дикою, що рятувалась знов-таки, мистецтвом. Виручила кулькова ручка – за той час почала створювати серії гуцулів та видатних діячів української культури.  

Де наразі можна побачити Ваші картини? Чи можна їх купити?

Виставляю роботи на вітчизняних та закордонних сайтах, де є можливість  купити або замовити картину: 

https://crafta.ua/uk/member/kachalenko.tamar
https://artcompass.club/private/advertisement/
https://www.artmajeur.com/kachalenko-t95/ru?view=grid
https://joseartgallery.com/artists/vita-ivanova/artworks
https://www.artpal.com/neva51081/

Як змінилась вітчизняна графіка під час війни? Як, взагалі, на Вашу думку, ці  трагічні події вплинули на українську культуру та сприйняття її суспільством?

Мистецтво – теж зброя у війні. Українське графічне мистецтво зараз відкриває  нові горизонти для творчості, нові теми та нових глядачів. В Україні історично  склалась чудова основа графічної школи, згадаємо хоча б одного представника – видатного графіка Т. Г. Шевченка. Українці – дуже талановитий  та чутливий народ. І я щиро вірю, що в поєднанні з сучасними західними  мистецькими здобутками (наприклад, із тим же американським  гіперреалізмом), українська графічна школа ще здивує світ. 

Читайте також: «Балдію від процесу»: Віталій Медвідь про створення малюнків у техніці dotwork та допомогу ЗСУ

Які творчі плани маєте? 

Херсон живий, продовжує боротися та творити, навіть у тих умовах, коли  смерть ширяє над ним. І звичайне життя у цілодобово обстрілюваному місті  стає героїзмом. Але херсонці продовжують «нести місто на руках», за метким  виразом мера Херсона І. Колихаєва. Схиляюсь перед повсякденною мужністю  херсонців, тому хотілося б після Перемоги створити серію портретів мешканців  міста, але не змучених та виснажених, а усміхнених та веселих. 

Завершити наше інтерв’ю хотілося б на позитивній ноті свого авторського  вірша, адже я впевнена, що всі українці, а особливо херсонці, чекають  Перемоги, коли гармати замовкнуть і можна буде насолоджуватися  незрівнянною красою природи нашої України. Тим паче, що скоро весна і в  нашому теплому південному місті особливо відчувається її наближення. 

 ВЕСНА 

У берізки схилилися віти. 

Довго-довго їх вітер гойдав. 

Їх сережки, мов сонцем политі, 

Усміхаються зелені трав. 

Це – весна! 

Все буяє навколо. 

Квітне все 

І співа й гомонить. 

Я все згадую 

Знову і знову 

Цю чаруючу й радісну мить.

Дякую за відверту та надзвичайно цікаву розмову, пані Тамаро. Бажаємо Вам натхнення та успіху. І Перемоги всім нам.

Успіх in UA


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *