Сімейна ферма “ГурмеЕко” в Запоріжжі налагодила виробництво смачних крафтових сирів із коров’ячого та козячого молока. Під час війни ферма працює нон-стоп, пише Успіх in UA.
Про це йдеться на сторінці Бізнес мережі сільських жінок України у Facebook.
Родина Щербакових вирішила переїхати за місто та забезпечувати себе натуральними продуктами. Поступово господарство зростало, господарі змогли не тільки задовольняти потреби сім’ї, а й запропонувати містянам фермерські продукти.
Тут, на фермі між Запоріжжям та Дніпром, Олена Щербакова та її родина зустріли війну. Переваги постійних клієнтів змінилися в перші тижні війни. Заявки на монтазіо, маскарпоне, філадельфію, качотту, канестрато, як і інші ознаки задоволеного, спокійного життя, пішли в непам’ять. Люди, які ще вчора купували крафтові сири, тепер прагнуть забезпечити базові потреби.
“Сьогодні стабільний попит на молоко, кисломолочний сир, вершки. Поголів’я кіз одразу зменшили: ніхто не знав, як розвиватимуться події, як складеться ситуація з кормовою базою. Виготовлення дорогих сирів тривалої витримки відклали до мирних часів. Влітку багато клієнтів поїхали подалі від війни, але з’явилися нові. Попит на нашу продукцію завжди перевищував пропозицію, контакти “ГурмеЕко” клієнти передають один одному, всім потрібна якісна молочка, хоч би як там розвивалася ситуація на лінії фронту, зі збутом проблем немає”, – говорить Олена Щербакова.
Із перших днів сільського життя Щербакови горіли бажанням робити та їсти свої продукти з молока. Згодом і стратегія “ГурмеЕко” створювалась таким способом: забезпечити клієнта усіма можливими молочними продуктами високої якості, включаючи і йогурти, і сметану, і сири, щоб в нього не було потреби шукати щось на боці.
“Знаєте, скільки молока перевели, доки знайшли свої ідеальні рецепти. Коли ми починали, не було в кого дізнатись технологічні секрети, застосування яких гарантує стабільний результат. Зате який досвід! Пам’ятаю наші перші продажі на ярмарку. Покупці окидають нас поглядом і проходять повз. Так, не схожі ми на селян із досвідом молочного фермерства, який передався від дідів-прадідів. Поступово з нами знайомилися, пробували, смакували, а згодом намагались не втратити зв’язок. До кожної банки/пляшки продукції ми обов’язково додавали свою візитівку, а на ній – посилання на наші соціальні мережі, які я активно вела, щиро ділилася новинами сільського життя. Воно справді захоплювало нас, і ця любов до кіз і корів, ранкової дійки, сироваріння на заході сонця не могло не передатися нашим покупцям. Одно слово, коли через карантинні обмеження ми всі опинилися під домашнім арештом, наш телефон не замовкав. Клієнти викопували наші візитівки та телефонували, замовляли, домовлялися про зустріч. Так, з ярмарку ми перейшли на адресну доставку та зберегли її під час війни”, – зазначає Олена Щербакова.
Читайте також: На Івано-Франківщині семикласник створив власну кролячу ферму
Родина підійшла до молочного виробництва, як до серйозного бізнесу, тому з перших днів свою справу офіційно оформили і з того часу справно сплачують податки до бюджету своєї громади.
“Деякі сусіди косо поглядали в наш бік і навіть робили ставки, скільки ми протягнемо. Але ми не сумували, коли було важко, почали звертати увагу на міжнародні проекти допомоги фермерству. Офіційна реєстрація дозволила нам подавати грантові заявки та в кількох конкурсах ми здобули перемогу, закупили доїльні апарати та камери для визрівання сирів. Зараз у господарстві 6 корів та 10 дійних кіз, а це 100-200 літрів молока на день залежно від сезону. Автоматизація процесів виробництва – вивільнення часу для себе та своєї сім’ї. З перших днів війни я мала розуміння, що до Запоріжжя росіяни не дійдуть, віримо у ЗСУ. У нашому селі досить спокійно, звісно, переживаємо за рідних та близьких, які у Запоріжжі. Війна вносить свої корективи в життя кожного, в нашій громаді біля 5 500 переселенців і всі вони потребують допомоги. З кожним роком ми стаємо старшими. Молодь займатися сільським господарством не поспішає, а людям похилого віку складно. Бачу, пенсіонери дедалі частіше продають своїх корів, бо немає сил везти молоко до міста, до покупця. Попри війну, плануємо розвиватись: будувати професійну сироварню. Ще до 24 лютого 2022 року виграли право на оренду приміщення в нашому селі. Кількість своїх корів планую зменшити та купувати молоко у місцевих, щоб мотивувати сусідів розводити велику рогату худобу, а саме: забезпечити стабільний канал збуту їхньому коров’ячому молоку. Нещодавно отримали гарну звістку. Виграли грант у проекті SEE, на отримані гроші плануємо купити аналізатор молока. Я точно знаю, на що здатне молоко наших кіз і корів, аналізатор допоможе визначитися, яке молоко купувати, а яке ні. Висока якість сировини – запорука смачного сиру. А Сімейна ферма “ГурмеЕко” до перемоги планує виробити багато першокласного сиру!”, – додає Олена Щербакова.
Успіх in UA
Залишити відповідь