Український історик та очільник Інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров пояснив, що у різних народів існували свої назви для нашої держави, і багато з них сьогодні відомі далеко не всім, пише Успіх in UA.
“Самі себе ми називали тоді Русь. Бо Русь – це середньовічна українська держава”, – наголошує Алфьоров.
Це підтверджує, що поняття “Русь” не варто плутати з пізнішими імперськими назвами, адже воно належало саме українському історичному простору. За словами історика, у Візантії для позначення українських земель використовували назви “Рос” або “Росія”, повідомляє glavred.net.
“Це так грецькою. Інколи вони називали нас Тавроскіфи. Так, наприклад, вони казали про князя Святослава Хороброго”, – пояснює він.
У латиномовних джерелах побутував інший варіант – “Рутенія”. Саме під цією назвою українські землі були відомі середньовічним європейцям.
Алфьоров зазначає, що арабські автори також залишили кілька назв для України.
“Арабські мандрівники казали Ар-Рус, тобто Русь. Або Скаліп, у цій назві читається слово слов’яни. Або ж Арсанія, походження цього слова мало зрозуміли. Або Куява – тут простіше, земля киян”, – говорить науковець.
Не залишилися осторонь і північні сусіди.
“Скандинави називали нас Гардарики, тобто країна замків”, – розповідає історик.
Читайте також: Науковці спрогнозували, коли Україна перетне довгострокову межу потепління
Це свідчить про уявлення вікінгів про українські землі як про територію, багату на укріплені міста. Алфьоров нагадує, що сама назва “Україна” вперше зафіксована в джерелах наприкінці XII століття.
“Власне сама ж назва Україна – то перша згадка 1187 рік”, – говорить Алфьоров.
Залишити відповідь