Історія назв українських річок нерідко виявляє цікаві мовні та політичні нюанси, пише Успіх in UA.
Річка, яку ми сьогодні знаємо як Південний Буг, є найдовшою з українських річок, що звиваються “наче змійка” виключно на наших теренах. Довжина Буга становить 806 км, а басейн розташований повністю в межах держави, повідомляє glavred.net.
Південний Буг протікає західними, центральними та південними областями України (Хмельницька, Вінницька, Кіровоградська, Одеська та Миколаївська) через лісостепові та степові фізико-географічні зони. На ділянках річки виходить на поверхню найдавніше в Україні геологічне утворення – Український кристалічний щит, завдяки якому Південний Буг відомий своїми порогами.
Упродовж століть річку по-різному називали різні народи. Давні греки звали її Гіпанісом або Іпанісом, османи-турки – Ак-су (“біла вода”), а за Матвієм Мєховським – Малий Борисфен. Слов’яни називали річку Богом, у значенні “багата” або “та, що тече по родючій землі”. Існує також версія, що назва походить від слова “бгати” – “кривий”, “покручений”. Француз Ґійом Левасер де Боплан у XVII столітті позначав річку як Бог Руський.
Сучасна назва “Південний Буг” виникла випадково. На початку XX століття геолог і випускник Одеського університету В. Д. Ласкарєв проводив дослідження Правобережної України. Він зауважив, що існують дві річки з однаковою, як йому здалося, назвою “Буг”: річка на заході України справді називалася Бугом, південна – Богом. Щоби розрізняти їх на карті, Ласкарєв позначив їх як Західний Буг і Південний Буг.
Історики припускають, що ця помилка могла не минулася без російських підступів. Таким чином, історична назва річки поступово була витіснена з карт і офіційних документів, хоча пам’ять про неї збереглася у літературі та фольклорі.
У каталонській, іспанській, португальській та французькій мовах річка відома як Меридіональний Буг, в італійській – як Східний або Меридіональний Буг.
Історично і правильно річка, яку сьогодні називають Південним Бугом, мала назву Бог або Біг Руський, стверджують у фільмі американських документалістів “GOD’S RIVER” (“Річка Бог”). Французький картограф Ґийом Левасер де Боплан задовго до ХХ століття вказував на своїх мапах цю річку саме під цим іменем, що підтверджує давність і точність назви.
Це підтверджують старовинні свідчення: “Ой за Богом, за рікою…, там стояли пікинери” (Укр.. думи.., 1955, 159), а також спогади українського письменника й фольклориста Анатоля Свидницького: “Не було способу через Біг переправитися”. Сучасне найменування “Південний Буг” – лише результат понадстолітньої помилки та непорозуміння, яке закріпилося в офіційних документах.
Читайте також: Вчені пояснили, чому вода в річках прісна, а в океані – солона
Західний Буг тече переважно через західні райони України, а також Білорусь і Польщу. Впадає Західний Буг у Нарву.
Витік Західного Бугу розташований у селі Верхобужі Золочівського району (Львівська область) на Подільській височині, у низькогірному пасмі Вороняки. Річка тече територією Малого Полісся, між Сокальським пасмом та Надбузькою височиною (частинами Волинської височини), а також уздовж західного краю Поліської низовини. У Польщі Західний Буг впадає у штучне Зеґжинське озеро (раніше – у річку Нарву).
Залишити відповідь