У Національному музеї історії України зберігається турецьке парадне сідло XVII століття, яке, за переказами, має відношення до битви під Віднем 1683 року та до особи короля Яна Собеського, пише Успіх in UA.
Про це йдеться на офіційній сторінці музею у Facebook.
За словами фахівців, у ХІХ століття цей історичний раритет перебував у власності польського колекціонера Яна Станіслава Замойського, прапрадід якого, люблінський воєвода Мартин Замойський, у 1683 року очолював коронний кавалерійський підрозділ у битві під Віднем.
У 1946 року означене сідло до Київського державного історичного музею (попередника Національного музею історії України) передав Львівський історичний музей (далі – ЛІМ). Обставини надходження цього сідла у 1913 року до Національного музею імені короля Яна III у Львові (попередника ЛІМ) дослідив Мирослав Побережний.
Відповідно до інформації, виявленої ним, у 1912 році це сідло для Національного музею імені короля Яна III у Львові на віденському аукціоні Доротеум придбав Тадеуш Рутовський, віце-президент міста Львова. На цьому аукціоні розпродавалось історико-мистецьке зібрання графа Яна Станіслава Замойського, яке на той час зберігалось у моравському замку Феттау (нині – замок Бітов у Чеській Республіці). У каталозі аукціону 1912 року сідло, про яке йде мова, було зазначене як «Турецьке сідло з позолоченим металевим окуттям, багато гравійованим східним орнаментом, срібним та золотим гаптуванням по червоному оксамиту. За переказами, належало королю Собеському та походить з битви з турками під Віднем 1683 року».
“Чи був Ян ІІІ Собеський власником цього сідла, точно невідомо: прізвище польського короля у аукціонному каталозі могли використати, щоб збільшити вартість цієї історичної реліквії. Проте не можна заперечувати, що згадане сідло може бути трофеєм, у 1683 році захопленим польським військом у битві під Віднем, учасниками якої був Мартин Замойський та Ян ІІІ Собеський”, – зауважують фахівці.
Читайте також: У Монголії у “печері вершників” знайшли дерев’яне сідло V століття нашої ери
Сідло є взірцем одного з найпоширеніших типів традиційних парадних турецьких сідел, які виготовляли майстерні Стамбулу та Трапезунду. Його основою є міцний пружний і водночас доволі легкий дерев’яний каркас: передня та задня луки, з’єднані двома бічними полицями та верхньою перемичкою. Сидіння сідла має плавний вигин між відхиленою високою передньою та низькою задньою луками. Висока загострена передня лука сідла є майже перпендикулярною до горизонтальної поверхні сідлу. Така форма дозволяла вішати на передню луку ударну зброю (буздиган), пута (аркан) чи сідельну сумку. Півкругла низька та широка задня лука плавно відігнута. Така форма луки дозволяла вершнику вільно обертати корпус на всі боки, стріляючи з лука чи користуючись під час бою шаблею. Дерев’яний сідельний каркас сідла обшитий тонкою сап’яновою шкірою. Обидві луки та кінці сідельних полиць обтягнені позолоченим металевим листом із тисненим рослинно-геометричним орнаментом. Сідельні підпруги шкіряні, стремена відсутні. Сидіння та бічні крила сідла (що захищали ноги вершника від тертя ременем стремена) обтягнено червоним гаптованим оксамитом та обшито по краю металевим золотавим позументом. Гаптування по оксамиту сідла виконане металевими золотавими та сріблястими нитками: це традиційний турецький орнаментальний мотив – квіти у вазоні.
Залишити відповідь