У зібранні Скарбниці Національного музею історії України зберігаються деякі старожитності золотоординського часу, зокрема різні типи срібного посуду, побутування якого, як вважається, пов’язане з традиціями парадних бенкетів під час різноманітних церемоній у Монгольській імперії або ж із ритуальними діями на пошану предків, пише Успіх in UA.
Про це йдеться на офіційній сторінці Скарбниці у Facebook.
Деякі коштовні посудини не пов’язані безпосередньо із традиціями кочовиків та мистецтвом ханських ставок, але належать до цього самого періоду й опосередковано стосуються кола старожитностей золотоординської доби. Таким є срібний таріль, що надійшов до музейного зібрання з колекцій Б. І. та В. Н. Ханенків. Походження його достеменно невідоме, в четвертому випуску «Древностей Приднепровья» лише згадано, що таріль знайдено поблизу Києва.
Таріль має широке сплощене денце, невисокі круглясті стінки і сплощений вінчик, на денці в центрі викарбувано зображення квадрифолія з опуклим колом у центрі. Контури зображень підкреслені гравійованою зигзагоподібною лінією. В центральному колі вигравійовано трикутник, у площині якого перехрещуються горизонтальні та вертикальні лінії, утворюючи клітинки. Клітинки заштриховані в шаховому порядку.
Дослідники висловлювали думку про те, що таріль є італійським імпортом, а на денці зображено гербовий щит. Однак складно визначити належність герба. Гербове поле-«шахівниця» досить поширене в європейській геральдиці. Такі герби мали італійські фамілії Terzaghi, Arconati тощо. Графи Женевські – ще одна видатна фамілія, яка послуговувалася подібним гербом. Герб-«шахівниця» із чергуванням золотих і лазурових клітинок належав антипапі Клименту VII (1378–1394), який походив з роду графів Женевських. Такий герб донині має й генуезька фамілія Джентіле, його описано так само, як і герб графів Женеви: чотири лазурові клітинки, яким відповідають п’ять золотих.
І з огляду на обставини, за яких предмет з гербом міг потрапити на територію східної Європи, цілком можливим є припущення про його належність саме генуезькій фамілії Джентіле.
Генуезька республіка в 13–15 ст. створила розгалужену систему торговельних поселень на північному узбережжі Чорного моря. Одне з найвідоміших, засноване близько 1275 року в кримській Кафі (Феодосія), стало адміністративним центром. Саме в Кафі активну діяльність провадили представники роду Джентіле. Їх кілька разів згадано в рахункових книгах скарбниці Кафи, які збереглися у фондах Державного архіву Генуї. У 1380-х роках банкір Абранус ді Джентіле надавав послуги скарбниці Кафи, був відкупником оренди кількох містечок, двоє із Джентіле стали консулами Кафи в 15 ст. Крім того, Джентіле виконували дипломатичні функції. Зокрема, Іванісіо ді Джентіле очолював посольство, яке в грудні 1386 року вирушило в Орду, ймовірно, в ставку хана Тохтамиша. Баттіста Джентіле на початку 15 ст. їздив з посольством до Великого князя Литовського Вітовта. Опосередковано про його, очевидно, невдалу місію свідчать документи із секретного архіву Генуї. Джентіле пообіцяв князеві те, на що не мав повноважень, зокрема підняти над Кафою знамена Вітовта та встановити його герби. Дії Баттісти, як вирішила оффіція Романії, спричинили, зокрема, пограбування татарами наступного посла, Даріо Грілло, який 1430 року прямував з посольством до Вітовта. Можливо, були й інші місії, але згадки про них у відомих документах не виявлено.
Читайте також: Українські науковці показали 2500-річну ритуальну посудину для вина, знайдену на Миколаївщині
Появу в Придніпров’ї предмета з гербом генуезького роду можна було б пояснити дипломатичною або торговельною діяльністю численних Джентіле. Звісно, з’ясувати обставини, що призвели до зміни власника посудини, – надто складно. Можливо, це був дарунок (католицькі монахи, наприклад, неодноразово згадували, що під час подорожі в Орду від них постійно очікували подарунків) чи крадіжка, чи пограбування (Даріо Грілло на шляху до Литви втратив товари, коней та гроші). Також цілком імовірно, що таріль міг бути трофеєм, здобутим під час одного з нападів на генуезьку колонію.
Привертають увагу деякі особливості виконання тареля, зокрема неоднорідність нанесення зображень. Характерний для мистецтва готики квадрифолій виконано, схоже, впевненою вправною рукою. А ось зображення щита, хоча й прорисоване чіткими лініями, водночас справляє враження певної недбалості, ескізності. Можливо, майстер виготовив таріль безпосередньо в Італії, а ось підтрикутний щит з гербом, справді характерний для генуезької геральдики, нанесли на денце вже в іншому місці, мабуть, за бажанням власника герба.
Залишити відповідь