Представники Національного музею історії України показали, як виглядала сережка тринамистинна, датована XII-XIII ст., пише Успіх in UA.
Про це йдеться на сторінці “Скарбниця Національного музею історії України” у Facebook.
Прикраса походить зi скарбу, знайденого на Михайлівській площі у Києві. Це – випадкова знахідка під час будівництва 1938 року.
Золота тринамистинна сережка, в її основі – кільце з круглого в перетині дроту, один його кінець згорнуто в трубочку, на іншому – отвір. На кільце нанизані три сферичні порожнисті намистини. На поверхні намистин – вісім сканних кілець, в які вписано трикутники з дрібної зерні. Між колами хрестоподібно напаяно по п’ять кульок зерні. Між намистинами та із зовнішнього боку однієї крайньої намистини на кільце накручено сканну дротинку, що фіксує їх.
Оздоблені трьома намистинами скроневі кільця, які називають також підвісками або сережками київського типу, з ХІ ст. стали одними з найпопулярніших прикрас на Русі. Їх вирізняло розмаїття декору намистин. Тиснені намистини покриті орнаментами із зерні та скані або ж суцільним «килимом» із зерні. Деякі намистини повністю ажурні, виконані зі сканних кілець, доповнених кульками зерні.
Ймовірно, існували різні варіанти носіння таких прикрас: їх могли вплітати у волосся, прикріпляти до головного убору й стрічки, носити на ряснах як колти.
Читайте також: Українські науковці показали сережки знатної скіф’янки, знайдені на Запоріжжі
Можливо, їх використовували також як сережки, про що свідчать знахідки в деяких похованнях: кільця, засилені у вушні раковини, які частково збереглися. Кільця з намистинами могли носити як парами, так і в більшій кількості, у поєднанні з іншими прикрасами.
Тринамистинні прикраси були поширені протягом тривалого часу на території Східної та Південно-Східної Європи, Ірану, а найзахіднішою точкою їх розповсюдження є територія Тюрингії.
Залишити відповідь