Фахівці презентували надзвичайно рідкісний артефакт: верхній уламок стели, вирізьблений із вапнякового каменю, який за зовнішніми ознаками зображує голову воїна-монгола, пише Успіх in UA.
Експонат було презентовано дослідником, автором численних монографій і публікацій — Анатолієм Петровським, який здійснив фотофіксацію знахідки під час власних польових досліджень. Згодом він детально описав її у науковій праці «Земля асів», співавторами якої є Анатолій та Олексій Петровські, повідомляє yu.mk.ua.
Фрагмент стели було виявлено на території садової ділянки поблизу села Панкратове Вознесенського району Миколаївської області. За свідченнями дослідника, огляд нижньої частини уламка підтвердив, що він є частиною зламаної вапнякової стели. Відсутність слідів умисного пошкодження свідчить, що уламок не був знищений із релігійних мотивів, а радше зсунувся або був стягнутий із кургану під час оранки.
Монголоїдні риси обличчя дозволяють віднести пам’ятку до періоду монголо-татарської навали. Зображення являє собою масивну кам’яну голову, стилізовану у характерній манері середньовічних монгольських або тюркських скульптур, поширених у часи Золотої Орди. Обличчя має узагальнені риси — великі очі, плоский ніс, повні губи — що відповідає типу портретів воїнів або вождів того періоду. Геометризованість форм і масивність пропорцій свідчать про вплив ординських кам’яних «балбалів» — стел, встановлених на могилах воїнів. Імовірно, уламок належав до більшої композиції — культової споруди чи меморіальної стели, яка символізувала владу або вшанування предків.
На жаль, експонат має помітні сліди втручання: поверхня каменю в окремих місцях зрізана ріжучим інструментом, пошкоджено ділянки губ, носа та вух. У районі вух збереглися залишки родових танг — знаків, що, ймовірно, виконували роль особистих або родових маркерів похованого.
Форма головного убору — заокруглена, частково втрачена, що дещо спотворює первісний вигляд артефакта. Загальний стан збереженості свідчить про неналежні умови зберігання у попередні роки.
Окрему наукову цінність становлять дві родові танги, вибиті з боків голови. За результатами досліджень, одна з них позначає належність до першого роду другого коліна, інша — до другого роду п’ятого коліна. Така подвійна ідентифікація може свідчити про злиття двох шляхетних монгольських родів, що дозволяє припустити: похований був представником високої знаті. Відомо, що аналогічні знаки не зафіксовані в інших музейних колекціях України, що робить цей експонат унікальним.
За свідченнями з літературних джерел — зокрема згадками барона Тизенгаузена та Рукнедіна Бейбарса — подібні танги раніше не були відомі в історичному контексті. Отже, даний фрагмент стели виступає важливою матеріальною ланкою між письмовими згадками, допомагаючи реконструювати події, що відбувалися в регіоні на початку XIV століття.
У ширшому історичному контексті експонат має виняткову цінність. Ймовірно, він пов’язаний із битвою під Гардом (1301 р.), коли військо хана Тахти, перебуваючи на цих землях, брало участь в обороні столиці асів — Гарду. Через переважаючі сили монголо-татар захисники міста були змушені відступити у напрямку Візантії.
Читайте також: В Єгипті знайшли 4400-річну гробницю принца з рожевими дверима
Таким чином, цей унікальний артефакт виступає своєрідним «мостом» між письмовими джерелами та археологічними знахідками, доповнюючи історичну картину подій початку XIV століття на півдні сучасної України.
Експонат представлено в постійнодіючій експозиції «Бузький Гард». Музей відкритий до співпраці з науковцями та дослідниками для подальшого вивчення й уточнення історичних даних.
Залишити відповідь