Представники Національного музею історії України показали предмети VI–VII століть, що походять з околиць села Мартинівка на Черкащині, пише Успіх in UA.
Про це йдеться на офіційній сторінці “Скарбниця Національного музею історії України” у Facebook.
Виявлені селянами за нез’ясованих обставин у 1907 році, вони потрапили до музеїв і приватних колекцій. Нині до Мартинівського «скарбу» зараховують 116 предметів, що зберігаються у різних музеях. Це різноманітні срібні прикраси та срібний посуд.
Найбільш загадковими з-поміж них є пластини із зооморфними та антропоморфними образами.
“Ким є ці чоловічки? Одні дослідники вважають їх богами, інші – волхвами у чудернацьких масках, що зійшлися у ритуальному танку, або воїнами у шоломах та панцирах, що зігнули ноги, мов вершники. А звірі – то коні, дракони чи леви? Незрозумілим є й призначення цих доволі масивних пластин. Поширеною є точка зору, нібито використовували їх як прикраси шкіряних панцирів. Проте висловлювали й слушну думку, що пластини можуть бути елементами оздоблення ритуального стовпа або ж прикрасою кінських сідел”, – говорять фахівці.
Знайдено Мартинівський «скарб» на південному порубіжжі розселення слов’янських племен, яких у давнину називали антами. Далі на південь простягався степ, тоді – ворожий, бо панували в ньому народи, що прийшли з далеких східних країв і за допомогою зброї прагнули затвердитися на нових землях. Спочатку то були гуни, потім – авари.
Читайте також: Українські науковці показали трипільську жіночу фігурку, знайдену на Чернівеччині
Слов’яни намагалися боронитися від хижих сусідів: зводили укріплення довкола поселень, а коли випадала нагода – гуртувалися всі разом і споруджували багатокілометрові лінії оборони, що складалися з ровів, земляних валів та дерев’яних стін. Розпочалося це ще у перших століттях н.е., значно розширилося у VI–VII століттях (за часів Мартинівського «скарбу») й особливо актуальним було за княжих часів.
“Коли криваві битви лишилися у минулому, українці назвали вали, що оперізали Середнє Подніпров’я, Змієвими. Розповідали, що воїн-богатир Микита Кожум’яка, подолавши страшного змія, впряг його у плуга та проорав землю так, що залишилися рови та вали. Пройшло майже тисячоліття, окремі частини тих валів вціліли. Їх активно досліджують археологи, намагаються зберегти історичну спадщину для нащадків. А коли новий ворог посунув на Україну в 2022-му, вали знову стали частиною оборони: ворожі танки не змогли їх подолати, застрягли під Білогородкою на Київщині”, – додали науковці.
Залишити відповідь