Унікальну літературну пам’ятку періоду українських визвольних змагань — поетичну трагедію “Мотря Кочубеївна” (1922) авторства Федора Крушинського, ад’ютанта Симона Петлюри, знову відкрили для українського читача, пише Успіх in UA.
Втрачене слово доби УНР Федір Крушинський — не лише військовий і політичний діяч, а й літератор, який навіть у вимушеній еміграції не полишив культурного фронту. Перебуваючи у таборі для інтернованих вояків УНР у Каліші (Польща), він очолив журнал «Веселка» і там же написав п’ятиактну трагедію “Мотря Кочубеївна”, повідомляє poltava365.com.
У центрі твору — легендарна історія кохання гетьмана Івана Мазепи та його хрещениці Мотрони Кочубей, доньки генерального судді Василя Кочубея. Автор поєднав реальні історичні події з художнім вимислом, розкривши внутрішню драму героїв на тлі боротьби за незалежність України.
Серед дійових осіб — Пилип Орлик, Василь і Любов Кочубеї, полковник Григорій Чечель, а також вигадані персонажі, що підкреслюють побут і духовність доби.
Події розгортаються у Батурині, Диканьці та Пушкарівському монастирі на Полтавщині — символічних місцях гетьманської України.
Крушинський змальовує Мотрю як сильну, освічену й відчайдушну жінку, яка страждає не лише від забороненого кохання, а й від болю за поневолену Батьківщину: «Бідна Україно! Ти топишся у сльозах дітей своїх».
Читайте також: Вчені визначили, які звуки вплинули на розвиток християнства
Фінал п’єси — глибоко драматичний: зраджена суспільством і відкинута рідними, Мотря втрачає волю до життя й помирає, символізуючи зламану, але нескорену Україну.
Ця знахідка повертає ім’я Федора Крушинського — офіцера, письменника, патріота, який навіть у поразці намагався осмислити долю України через слово. Його “Мотря Кочубеївна” — не лише любовна драма, а метафора боротьби й жертовності українського духу.
Залишити відповідь