В селі Кримне Старовижівського району на березі озера Димень архітектори знайшли поясний набір давньоруського дружинника та дві арабські монети, пише Успіх in UA.
Знахідка була справжньою несподіванкою як і для археологів, так і для жителів Волині. Знайдені кошти Арабського халіфату – це надзвичайно цінний артефакт. Вони датуються 786-809 роками, їх було випущено в місті Медінат-ас-Салам, повідомляє konkurent.ua.
«Найбільш чисельний дирхемами скарб на Волині був виявлений у 2009 році приватним пошуковцем, за окремими даними, на межі Любомльського та Шацького районів. При цьому власник знахідки, що нараховувала нібито 1420 дирхемів загальною вагою 4280 грамів та кілька прикрас і амулетів, не дав можливості фахівцям його дослідити в повному обсязі [16,29]. Лише біля сотні дирхемів з цього скарбу потрапила до фондів Любомльського історичного музею. Попередні дослідження свідчать, що ці монети викарбувані в 799 – 809 та 926 – 927 роках. Отже, якщо не брати до уваги не завжди достовірну інформацію про інші подібні факти, то до недавнього часу три згадувані скарби були одними з кількох, більш – менш точно датованими в часі матеріальними свідченнями волинської історії VIIIX століть», – говорять дослідники.
Інформацію про ці скарби висвітлює видання «Літопис Волині. Всеукраїнський науковий часопис».
У хронологічному контексті дирхеми з скарбу умовно можна розділити на чотири основні групи. Для зручності надалі всі вони, як повноцінні, так і фрагменти, будуть враховуватись в загальній кількості.
До першої групи належать п’ять дирхемів доби арабської династії Омеядів (661 – 750 рр.), найдавніша з яких датована 712 р., добою халіфа ал – Валіда І, а пізніша – 747 р., тобто, часом халіфа ал-Валіда ІІ. Це ще доба розквіту арабського халіфату, але з фактом кровопролитної зміни династії. До другої можна віднести 38 монет доби початку правління династії Абасидів з (750 – 809 рр.). Найбільше монет в цей період були карбовані за халіфів ал – Мансура – 15, ал Махді – 11, ар – Рашіда- 10. Як відомо, за цих володарів стабільність у величезній арабській державі поступово змінюється кризовими явищами. До третьої групи можна віднести 14 монет за 810 – 830 рр. та десять – 840 – 865 рр., тобто, від часів халіфа аль – Аміна до початку правління халіфа ал-Мустаїна. В цій групі найбільше монет було карбовано за халіфа ал – Мамуна – 12, який правив 20 років і лише одна – за 1840 – і роки, протягом яких встигли змінитися три халіфи. Це вже доба періодичних змін від стабільності до усобиць та проявів регіонального сепаратизму. В окрему, четверту групу можна виділити фрагмент дирхема, датований 908 роком, тобто початком правління халіфа ал-Мухтадіра. Він міг потрапити у Доросинівський скарб значно пізніше, як і дві остаточно не ідентифіковані монети, можливо, доби пізніх Абасидів. Як відомо, 10 – 11 століття – це вже період хронічних криз Арабського халіфату і період поступового зменшення надходження дирхемів до Європи.
Отже, як вбачається з хронологічних показників, основна частина монет належить до 750 – 809 рр., тобто зосередилася у арабського ще власника монет в часи відносної стабільності держави. Відомо, що загарбницька політика халіфату стимулювала активний розвиток торгівлі, особливо зовнішньої, так як арабські купці, нерідко виконували функції далекої розвідки. Саме інтенсивністю внутрішньої та зовнішньої торгівлі, перебуванням у торгових справах в різних регіонах держави власника дирхемів, можна пояснити знаходження в скарбі монет імена трьох з п’яти халіфів, які правили протягом згадуваних 60 років. Це ж явище підтверджує присутність у скарбі монет з окраїн халіфату, зокрема, згадуваного дирхема 780-х років васальних правителів з династії Іспехбєдів з прикаспійського Табаристану та дирхема початку 800-х років правителів династії Хариджитів з нез’ясованого регіона Північної Африки.
Водночас, часта зміна халіфів, а отже й періодичні ускладнення політичної ситуації в державі, як свідчить аналіз якості та дизайну монет, незначно впливали на розмір та вагу дирхемів. Для прикладу, десять монет зі скарбу приналежних до відносно стабільної доби вже згадуваного халіфа ар – Рашіда в діаметрі мають різнобій від 2,4 до 2,7 см, проте основне – вага залишалася в межах від 2,8 до 2.93 гр. Показово виглядає це явище вже у середині IX століття, коли халіфат переживав не найкращі часи, зокрема, і невдалі війни. Проте всі десять монет зі скарбу 840-х – 860-х років, і, навіть згадуваний дирхем 908 року залишалися діаметром від 2,5 до 2,7 см. Зате об’єм їх навіть зріс і більшість з них мали вагу від 2,85 до 3,48 гр. Звичайно, що це можна пояснити і погіршенням якості срібла в монетах, проте таке дослідження ще не проводилося. У цілому дані показники свідчать про постійну увагу халіфів та їх правителів на місцях до якості грошей, торгівлі і, звичайно, щодо своїх купців. Водночас відомо, що згадане явище збільшення маси дирхемів співпало із поступовим зменшенням срібних запасів в Середній Азії, збільшенням в місцевому обігу мідних фельсів та закономірним збільшенням попиту на срібло, як засобу внутрішнього обміну. Все це, крім іншого, спричинило зростання значимості регіональних володарів, на території яких були срібні рудники, і, водночас, наближення відомої «срібної кризи», коли ввіз дирхемів у Європу почав скорочуватися. Однак, в цілому, транзитна торгівля Русі зі Сходом не припинялася до часів монгольського нашестя.
Досить цікавими під час аналізу скарбу дирхемів є й інші історичні нюанси. Зокрема, на перший погляд, малозрозумілими є кількість та хронологічні рамки п’яти дирхемів з першої групи, часів халіфів з династії Омеядів. Цей факт, ймовірно, можна пояснити кривавою боротьбою між першим халіфом з династії Абасидів ал-Аббасом. Цей володар навіть хизувався своєю жорстокістю, проявленою щодо вельмож – прихильників попередньої династії, а також релігійної та провінційної опозиції. Є версія, що внаслідок цього протистояння було винищено не лише більшість його політичних та релігійних супротивників, але й були вилучені та переплавлені більшість дирхемів з титулами династії Омеядів. Очевидно, шо п’ять «опозиційних» дирхемів, датованих 712 – 747 роками, могли потрапити у скарбницю арабського купця вже за межами халіфату, можливо, під час торгової операції на території Волзької Булгарії, де ці монети могли використовуватися безборонно.
Як вже згадувалося, найбільш молодша монета з скарбу датована 908, а найстарші – 712 та 740-ми роками. Якщо ж взяти до уваги версію щодо випадкової присутності цих монет у скарбі, то, як зазначалося, основна маса дирхемів належала до 750-х -860-х років. Отже, зважаючи на нетривалий вік тодішнього людського життя, з цими дирхемами могли мати справу майже три покоління арабських купців. Цілком можливо, що це були торгівці з Іраку, адже, як згадувалося, 26 монет з скарбу карбувалася саме в м. Медінат ас Салам (Багдаді). Згідно досліджень фахівцями хронологічних рамок, протягом якого монети відомих скарбів здійснювали транзитний шлях з Ближнього Сходу до Русі, в середньому він тривав не менше 50 років. Хоча бували й винятки в бік значного його зменшення, зокрема, дирхеми одного з новгородських скарбів прибули туди зі Сходу лише за 14 років. Якщо взяти за основу навіть термін у півстоліття, то майже всі дирхеми зі скарбу с. Доросині потрапили на Волинь на самому початку X століття. А отже, це один з найбільш ранніх скарбів арабських дирхемів та супутніх їм речей, виявлених у Західній Україні.
Варто також з’ясувати можливі напрямки торгових шляхів тієї доби, якими могли доставити монети та прикраси з цього та й інших скарбів на волинську землю. Звичайно, що тут можливі й інші варіанти, зокрема, участь княжого дружинника з Волині у військовому поході на арабський Схід. Проте, за головною версією, основними посередниками в торгівлі зі Східною та Центральною Європою у ті часи виступали міста південного Прикаспію та Хазарський каганат з столицею на Ітилі в низинах Волги. Тут, як повідомляють арабські хроніки, купці – русичі співпрацювали з хорезмськими, аланськими та персидськими колегами. Основна торгівля йшла через Волзьку Булгарію – величезний ринок для продажу хутра на середній дільниці волзької річкової магістралі. Далі м. Булгар, столиці «країни мороку» арабські купці прагнули не їздити. Все ж не зважаючи на ризик, вихідці з Середньої Азії, Персії та Іраку іноді досягали Балтійського моря, Праги, Кракова та Угорської рівнини, хоча вони добре знали, що шлях через землі слов’ян дуже важкий. Згідно слів географа Ібн – Русте (друга половина IX – початок X століття), цей шлях проходив «по степам, по землям бездорожнім, через струмки та дрімучі ліси». Труднощі дальніх шляхів не спиняли і русичів, які через прикаспійський Табаристан привозили на верблюдах товари навіть в Багдад. З транзитною торгівлею купецьких товариств пов’язані, можливо, всі знайдені особливо значні скарби дирхемів. На території колишньої Київської Русі відомі не менше чотирьох скарбів дирхемів з кількістю більше 10 тисяч екземплярів та не менше десяти від 1000 до 10 тисяч. Майже всі такі багаті скарби, як стверджувала радянська історіографія, були виявлені на головних комунікаціях від Булгара до Балтики через Муром, Полоцьк тощо.
Читайте також: Вчені з’ясували, де в Україні можуть бути сховані скарби тамплієрів
Проте, цілком вірогідно, що були й більш південні торгові шляхи, торовані за участю купців, наших предків – українців. Зокрема, один із значних скарбів дирхемів, за деякими даними, вже в наші часи був знайдений на Івано-Франківщині. За однією з версій такий торговий шлях міг проходити через Чернігів, Київ на Волинь та далі в Європу. Про те, що арабські купці та мандрівники у нашому краї бували, свідчать записки арабського хроніста середини X століття Масуді, який згадує одне з слав’янських племен Південно – Західної Русі «валінана», ідентифіковане багатьма сучасними істориками як волиняни.
Залишити відповідь