Археологи досліджують залишки унікальної фортеці XVI століття, які знайшли на Хмельниччині, між селами Ставинці та Головчинці, за два кілометри від Меджибожа, пише Успіх in UA.
Цю давню споруду, відому як фортеця «Ракочі», знищили під час татарського набігу у 1566 році — після цього її більше не відбудовували, повідомляє ngp-ua.info.
За словами директора Державного історико-культурного заповідника «Межибіж» Олега Погорілеця, укріплення виконувало одразу кілька функцій: митниці, постоялого двору та оборонної споруди. Сюди прибували купці з різних країн, адже саме тут перетиналися два стратегічно важливі шляхи: з півночі — Чорний шлях, з півдня — Кучманський.
Татарська атака замку відбулася з північного боку, з торговельного шляху, яким тоді користувалися тюркські народи й називали “Чорний шлях” в середині XVI століття.
“Ми зафіксували це за допомогою археологічних знахідок – це куля та наконечники стріл. Ми маємо літописні дані, що в 1566 році на Поділля прийшла величезна орда татарська, яка облягла Меджибіж, де заховався Микола Синявський зі своїм сином Рафаїлом. Меджибіж вони взяти не змогли, але все навколо понищили. І ось, за нашим припущенням, саме в цьому році було знищено цей замок. Підтвердженням цього є, в першу чергу, — нумізматика. Наймолодша монета тут датується 1564 роком”, – розповів директор.
Укріплення у першій половині XVI століття звели за 2 кілометри від Меджибізького замку, на перетині двох військових і торгівельних шляхів. Зараз на цьому місці залишилися руїни колишніх 5-метрових оборонних ровів, які поросли деревами та кущами.
“Тут з півночі йшов “Чорний шлях”, а з півдня – “Кучманський шлях”. Саме в цих місцях вони перетиналися. Тому і Меджибізька фортеця, і всі інші укріплення в нашій області, для того, щоб оберігати наш край від татарських цих орд”, – повідомив науковець.
Олег Погорілець розповів, що саме для підсилення охорони цих шляхів й були збудовані додаткові укріплення за кілька кілометрів від фортеці у Меджибожі.
“Тут брали мито з караванів, які йшли з Криму далі до Польщі, до Львова, до Луцька. Також фортеця слугувала постоялим двором”, – розповів Олег.
Фортецю звели на острові між двома рукавами річки Південний Буг, що саме по собі забезпечувало природний захист. Її укріплення були тенального типу — з чіткими геометричними формами: трикутник, чотирикутник, восьмикутник.
Читайте також: Київські митники врятували порцелянові скульптурки, які мають культурну цінність
У 2025 році, розповів Олег Погорілець, виповнилося чверть століття, як на місці замку відбулися перші археологічні дослідження. Тоді під час розкопок знайшли кулі, наконечники стріл, монети, залишки гармат, кахлі та деталі упряжі.
“Унікальність та цінність її в тому, що вона більше не перебудовувалася. Тому що вона “загинула” в середині XVI століття. На цій території, на цьому замчищі не було будівельних ніяких робіт. І тим вона дійсно унікальна” – наголошує науковець.
Залишити відповідь