На Волині за 35 кілометрів від Ковеля знайшли жіночі прикраси – частину амулета, підвіску та перстень, датовані VI-VII століттям, пише Успіх in UA.
«З незапам’ятних часів жінки носили прикраси – сережки, намиста, перстні, просто стрічки або смужки тканини. Кожна намагалася підкреслити свою індивідуальність, показати свій художній смак і майстерність, а іноді вказати на матеріальне благополуччя родини. Призначення прикрас було різним: для привертання уваги до себе, для створення додаткового ефекту костюма, для захисту від злих чар і сил. З-поміж останніх надходжень Ковельський історичний музей є три жіночі прикраси – амулети та їхні елементи, які передав луцький краєзнавець Геннадій Гулько, за що ми щиро дякуємо дарувальнику», – йдеться у дописі головної зберігачки фондів Ковельського історичного музею Мирослави Мороз.
Відомо, що артефакти знайдені на Волині у Ковельському районі біля с. Мельниця, що за 35 км від Ковеля, повідомляє konkurent.ua.
«Село вражає своєю минувшиною, його власницею певний час була королева Бона. До Першої світової війни Мельниця мала статус містечка, і тут протягом століть проживали представники різних археологічних культур», – розповіла пані Мирослава.
Серед знахідок – невеличка штампована трапецієподібна привіска, яка могла входити до набору амулетів. Можна вважати, що походить з VI-VII ст., адже була знайдена разом із пальчатою фібулою.
Привіска виготовлена з латуні. Складається із пластини з гладкою поверхнею у формі трапеції розмірами 3.2 на 2.0 см, товщиною 0.01 см. У верхній частині має наскрізний отвір, до якого за допомогою круглого вушка, прикріплений сегмент ланцюжка з перевитого дроту з петлями по обидва боки ( діаметром – 0.6 см) довжиною 3.5 см.
З подібних деталей виготовляли здебільшого скроневі і нашийні жіночі прикраси. Деякі привіски подекуди входили до наборів амулетів – оберегів або слугували самостійною оздобою.
Читайте також: Українські науковці показали унікальні прикраси половецького хана, який загинув у бою з монголами
Підвіска «Брязкальце» ( народна назва – «шумовичок») давньоруського періоду.
Кулястої форми, з чотирьох боків розтягнутої у кутах із заокругленими гранями. У верхній частині розташоване заокруглене вушко для підвішування. Всередині кульки є маленький дзвіночок, який при коливанні виробу створює ефект легкого шуму. Нижня грань підвіски має прорізи і прикрашена рельєфними насічками у вигляді рисочок. Брязкальця, або як ще їх називають бубонці, також носили в складі намиста, але іноді прикріплювали до шийних гривнів, зрідка пришивали до головних уборів або вплітали у волосся на скронях.
Використовували такі підвіски також в якості ґудзиків, пришивали або підвішували до поясів, іноді ними обшивали спідниці і рукави жіночої сукні. Найчастіше їх носили жінки, але іноді дзвіночки носили чоловіки. Існує думка, що вони слугували як оберіг від злих духів.
Перстень-печатка, ймовірно дитячий. Розміри кільця – 1.6 на 1.3 см, товщина – 0.03; щиток круглої форми з діаметром 1.4 см. Перстень прикрашений стилізованим хрестом у вигляді чотирьохпелюсткової квітки, вписаної у коло, всередині якої та між пелюстками насічки-рисочки.
Залишити відповідь