Нове дослідження, яке відстежує походження гігантських каменів, з яких складається дольмен Менга на півдні Іспанії, показує, що це одне з найбільших досягнень техніки пізнього неоліту, пише Успіх in UA.
У своєму дослідженні група використала нову технологію, щоб дізнатися більше про камінь, який використовувався для створення стародавнього місця поховання, і дослідити, як дерево та мотузка використовувалися для його будівництва.
Розташована поблизу Антекери в Малазі (Андалусія, Іспанія), Менга є частиною Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що складається з трьох дольменів, побудованих між 3800 і 3600 роками до нашої ери. Це одна з найбільших мегалітичних споруд у Європі, побудована на вершині пагорба з гігантськими скелями. Вона відома своїми величезними ортостатами або вертикальними каменями, один з яких важить майже 150 тонн, повідомляє arkeonews.net.
Протягом багатьох років дослідникам не дає спокою питання про те, як люди, які володіли примітивними знаряддями, змогли обробляти та переміщати такі великі будівельні блоки. Щоб знайти відповідь, було розроблено нове дослідження.
Вчені ретельно вивчили склад каменів, які використовували стародавні будівельники. Це дало змогу ідентифікувати розташування каменоломень, звідки, ймовірно, їх транспортували до місця будівництва.
Використовуючи методи петрографічного та стратиграфічного аналізу, дослідники виявили, що більшість каменів були калькаренітами, «погано зцементованими уламковими осадовими породами, які можна порівняти з тими, які в сучасному цивільному будівництві називають «м’якими каменями». Петрологічна експертиза виявила п’ять різних типів каменів — кальцирудити, кальценіти та вапнякові брекчії, що відповідають осадовим фаціям у Серро-де-ла-Крус. Вони були видобуті з скелястого відслонення, розташованого на відстані приблизно 1 км.
Дослідники пишуть у своїй статті, що перенесення та будівництво дольмена з таких великих, масивних, але крихких каменів вимагатиме ретельного планування та дуже складної інженерної роботи. Особливо це стосується наріжного каменя, тобто того великого каменя, який якимось чином був покладений на вершину камери і досі служить дахом дольмена.
Розрахунки показали, що він важить близько 150 тонн. Вчені кажуть, що для того, щоб підняти його та розмістити на камері, знадобляться будівельні ліси та міцні кабелі. Щоб транспортувати такі блоки, не пошкодивши їх, потрібні були б дуже гладкі дороги, що було важко уявити 5700 років тому.
Читайте також: Українські науковці показали прикраси вельможної скіф’янки із зображенням грецького міфу
Дослідницька група також стверджує, що дольмен був навмисно орієнтований певним чином, щоб вказувати в потрібному напрямку. Зокрема, його положення орієнтоване на довколишні гори, що призводить до появи складних візерунків світла в камері.
Крім того, сучасні вчені дійшли висновку, що стародавні інженери розробили метод, який дозволяв встановлювати менші камені по краях камери. Передбачається, що вони надійно захистили дольмен від стічних вод і запобігли ерозії.
На додаток до точного визначення походження кар’єрів Серро-де-ла-Крус і відстеження логістики транспортування, дослідження проливає світло на масштабне планування, координацію праці, технічну експертизу та розрахунки, які використовувалися для будівництва Менга.
Залишити відповідь