На південному узбережжі Англії, серед давніх порід Хордл-Кліфф, ідентифіковано новий вид викопної змії — Paradoxophidion richardoweni, який жив близько 37 мільйонів років тому та допомагає краще зрозуміти походження сучасних змій, пише Успіх in UA.
Дослідники з Музею природної історії, використавши комп’ютерну томографію, вивчили 31 хребець, знайдений ще у 1981 році, й довели, що вони належали одному виду, завдовжки менше метра, повідомляє cikavosti.com.
«Paradoxophidion наближає нас до розуміння того, як з’явилися сучасні змії», — зазначив головний автор дослідження доктор Георгіос Георгілас.
Його команда виявила, що знайдена тварина належала до ранніх представників каенофідів — великої групи, до якої входить більшість сучасних змій.
Назва роду Paradoxophidion, що перекладається як «парадоксальна змія», відображає поєднання рис, властивих різним сучасним родам. Видове ім’я richardoweni присвячене натуралісту Річарду Оуену, який першим описав скам’янілості змій з цього регіону та стояв біля витоків заснування Музею природознавства. Сканування дозволило створити тривимірні моделі решток, відкривши доступ ученим з усього світу до детального аналізу.
Форма хребців свідчить, що Paradoxophidion міг бути водним видом, схожим на сучасних Acrochordids — так званих «змій-слонів», які мають мішкувату шкіру й мешкають у прісних або солонуватих водах.
«Його подібність до цих древніх гілок каенофідів може означати, що це найстаріший їхній представник», — припускають дослідники.
Однак через відсутність черепа раціон і поведінку виду поки що не вдалося з’ясувати.
Читайте також: У Шотландії знайшли скам’янілість ящірки із зубами змії віком 160 млн років
Хордл-Кліфф, відомий своїми знахідками вже понад два століття, зберіг багатий набір фауни еоцену, коли клімат Англії був значно теплішим і стабільнішим. Тодішнє підвищення рівня вуглекислого газу й ближче до екватора розташування країни створювали сприятливі умови для різноманіття плазунів.
Відкриття Paradoxophidion richardoweni, опубліковане в журналі Comptes Rendus Palevol, демонструє, що навіть старі музейні колекції можуть приховувати нові ключі до еволюції життя. Воно нагадує, що історія природи — це не завершений розділ, а постійне відкриття нових форм, які колись населяли нашу планету.
Залишити відповідь