Юка — самка мамонта, якій було близько 5–6 років, коли вона загинула, пише Успіх in UA.
Її тіло знайшли у 2010 році в мерзлоті Якутії, і воно збереглося надзвичайно добре — з шкірою, шерстю, м’язами та навіть частинами внутрішніх органів, повідомляє krv.media.
Із десяти зразків мамонтів, взятих для дослідження, лише Юка мала у тканинах фрагменти РНК достатньої якості для повноцінного секвенування. Це перше підтвердження того, що молекули РНК можуть зберігатися десятки тисяч років — хоча вважалося, що їхній період виживання обмежується днями чи тижнями. Попередній рекорд належав вовченяті віком 14 300 років.
ДНК — це як кулінарна книга з повним переліком рецептів (генів), які визначають, як функціонує організм. РНК — це виконавиця: вона копіює окремі рецепти, доставляє їх у потрібні ділянки клітин і допомагає «приготувати» білки. Але після виконання завдання РНК швидко розпадається. Саме тому її збереження — рідкісне явище.
Якщо ДНК показує, що може бути закладено в організмі, то РНК дозволяє дізнатися, що саме відбувалося в тілі перед смертю. Цей підхід дає змогу побачити «живу» біологію вимерлої істоти.
«Завдяки РНК ми можемо отримати прямі докази того, які гени були “увімкнені” — це дозволяє побачити останні миті життя мамонта», — зазначив геноміст Еміліо Мармоль-Санчес, перший автор дослідження.
Секвенування тканин Юки виявило РНК, пов’язану зі скороченням м’язів і регуляцією метаболізму в умовах стресу. Це може свідчити про втечу тварини перед смертю — науковці припускають, що мамонта переслідували хижаки, зокрема печерні леви. Згідно з гіпотезою 2021 року, Юка загинула, коли намагалася сховатися в болоті.
Особливо цінною виявилась знахідка мікроРНК — коротких молекул, які регулюють роботу генів, але не кодують білків. У тканинах м’язів Юки вчені виявили унікальні мутації в мікроРНК, що підтверджують їхню мамонтову природу.
«М’язові мікроРНК, які ми виявили, — це прямий доказ регуляції генів у реальному часі десятки тисяч років тому. Це вдалося зробити вперше в історії», — зазначив молекулярний біолог Марк Фрідлендер зі Стокгольмського університету.
Це дослідження — прорив у палеогенетиці. До цього науковці працювали переважно з ДНК, яка не показує активних біологічних процесів. Тепер відкривається можливість зрозуміти, як вимерлі види реагували на стрес, хвороби чи зміну клімату.
Читайте також: Вчені відтворили геном бактерій, що жили з мамонтами
Більше того, дослідники вважають, що подібні методи можуть дозволити вивчати РНК-віруси, які циркулювали тисячі років тому. Якщо у мерзлоті збереглися тканини із залишками вірусних РНК — можна вивчати давні форми грипу, коронавірусів чи інших патогенів.
«Наші результати доводять, що молекули РНК можуть виживати значно довше, ніж ми думали раніше», — підсумував палеогенетик Лав Дален, співавтор дослідження.
Залишити відповідь