Вчені знайшли докази існування велетнів у давньоєгипетських папірусах

У Британському музеї зберігається унікальний артефакт — папірус Анастасі I, створений понад 3300 років тому за часів фараона Рамсеса II. Це сатиричний лист писаря Хорі до свого учня Аменемопе, який висміює його незнання географії та військової справи.

Проте серед жартівливих рядків є згадка, що викликала неабиякий інтерес у дослідників: опис воїнів-«шосу», які нібито мали зріст у чотири-п’ять ліктів, тобто від 2 до 2,6 метра, повідомляє www.ancient-origins.net.

Зв’язок із біблійними переказами

Цей опис одразу нагадав біблійні історії про велетнів — нефілімів, анакімів та царя Ога з Башану. У книзі Буття та книзі Чисел згадуються народи надзвичайного зросту, які викликали страх у ізраїльтян. Папірус Анастасі I може стати додатковим свідченням того, що образи гігантів мали реальне підґрунтя в культурній пам’яті народів Близького Сходу.

«Воїни шосу — чотири чи п’ять ліктів від голови до п’ят», — йдеться у тексті папірусу.

Дискусія серед науковців

Дослідники розділилися на два табори:

• Прихильники історичності вважають, що папірус підтверджує існування людей надзвичайного зросту, які могли стати прототипами біблійних гігантів.
• Скептики наголошують, що текст має сатиричний характер, а згадки про велетнів — перебільшення, покликане висміяти учня.
• Помірковані дослідники припускають, що мова йде про воїнів високого зросту, які справляли сильне враження на єгиптян, але не були «гігантами» у буквальному сенсі.

Чому це важливо сьогодні

• Папірус Анастасі I відкриває новий погляд на взаємодію культур Єгипту та Ханаану.
• Він демонструє, як міфи та легенди могли формуватися на основі реальних зустрічей із незвичайними людьми чи племенами.
• Для сучасних дослідників це ще один доказ того, що біблійні тексти слід розглядати не лише як релігійні, а й як історико-культурні джерела.

Читайте також: Науковиця розповіла, чи дійсно на Землі жили доісторичні павуки-гіганти

Згадка про «гігантів» у давньоєгипетському папірусі не дає остаточної відповіді, чи існували вони насправді. Проте вона підтверджує, що образи надзвичайно високих людей були поширені у світогляді стародавніх цивілізацій. І саме такі тексти допомагають сучасним історикам краще зрозуміти, як формувалися легенди, що дійшли до наших днів.