Давні вовки на острові Стора-Карлсо змінюють уявлення про одомашнення собак, пише Успіх in UA.
Науковці виявили рештки вовків віком 3000–5000 років у печері Стора-Фервар на острові Стора-Карлсо в Балтійському морі. Це відкриття ставить під сумнів класичну модель одомашнення собак і демонструє складні форми співіснування людей та хижаків у доісторичну епоху, повідомляє cikavosti.com.
Дослідження показало, що знайдені тварини були саме сірими вовками, без домішок собачих генів. Це свідчить, що люди могли утримувати вовків без процесу повного одомашнення, який зазвичай пов’язують із поступовою генетичною трансформацією.
Аналіз кісток виявив раціон, багатий на морські ресурси. Він майже повністю збігався з харчуванням людей острова, що вказує на годування вовків людьми. Така практика нетипова для диких хижаків і свідчить про контрольоване співіснування.
Один із вовків мав патологію кінцівки, яка обмежувала рухливість, інший — надзвичайно низьку генетичну різноманітність. Це свідчить, що тварини виживали лише завдяки людському догляду, що характерно для ізольованих або керованих популяцій.
Робота демонструє, що взаємодія людей і вовків у доісторичний час була значно складнішою, ніж вважалося раніше. Вона виходила за межі полювання чи уникнення і включала співіснування та догляд.
Висновки:
- Вовки потрапили на ізольований острів лише завдяки людям.
- Їхній раціон збігався з людським, що свідчить про годування.
- Генетичні дані підтверджують відсутність собачих ознак.
- Ознаки патологій вказують на догляд і утримання.
Читайте також: У Швеції знайшли стародавнє поховання собаки з кинджалом
Це відкриття відкриває нове бачення історії: одомашнення собак було лише одним із можливих сценаріїв взаємодії. Паралельно існували інші моделі співіснування, які не призвели до появи собак, але суттєво вплинули на розвиток культури та відносин людини з природою.
Залишити відповідь