Стародавні українці вміли передбачати погоду без барометрів та термометрів, спостерігаючи за поведінкою тварин, станом рослин і небесними явищами, пише Успіх in UA.
Кожна дрібниця, від польоту ластівок до шуму лісу взимку, несла у собі сигнал про зміни погоди.
Птахи були найточнішими «синоптиками». Ластівки, що літали високо, обіцяли гарну погоду, низький політ віщував дощ. Горобці, зібрані на землі, передбачали опади, а активність комах сигналізувала про теплі або холодні дні. Жаби голосно квакають перед дощем, комарі кусаються сильніше – негода на підході. Бджоли вчасно вилітають з вулика – сонячний день, залишаються всередині – дощ, повідомляє 2plus2.ua.
Природні явища теж підказували майбутнє. Роса або її відсутність, ранковий туман, напрямок і сила вітру, колір неба і навіть положення Місяця віщували зміни погоди. Наприклад, червоний Місяць у березні передбачав короткочасне похолодання та вітер. Кульбаби, що закривалися вдень, сигналізували про дощ, а запах жимолості говорив про наближення опадів.
У минулому люди користувалися й хитромудрими спостереженнями міської природи: гуркіт поїздів або церковних дзвонів попереджав про вологе повітря, а мокра сіль у хаті – про швидкий дощ. Місцеві жителі Станиславова на початку XX століття доповнювали такі прикмети спостереженнями за афішами, сміливо прогнозуючи вихідні за народними ознаками.
Читайте також: Вчені виявили новий тип погоди
Народні прикмети були точними і життєво необхідними. Наприклад, якщо півень стояв на одній нозі – чекали морозу; якщо лелеки не відлетіли до Покрови – обіцяли теплу зиму; багато опеньок восени – сувору зиму. Соловей, що співав всю ніч, передбачав ясний день, а грім у вересні – теплу і тривалу осінь.
Залишити відповідь